Кивнув головою.
— Коли ми побачимося? — прошепотів. — Прошу тебе… здається, я не зможу жити без тебе.
— Тобі досить матеріалу для статті?
— Так… Ні… Не знаю. Наталіє, ти ж добре знаєш, що не про статтю йдеться.
— Біжи вже. Я тобі напишу, — прошепотіла вона.
І він пішов. Ніби в лихоманці, розпашілий, сповнений хвилювання. Вибіг на вулицю, яка видалася йому якось іншою. Неначе хтось раптом усе пофарбував у різні кольори. Довкола повітря пахло нею, хоча в листопаді повітря не пахне нічим. І все-таки він відчував ледь помітну ноту дивних східних парфумів. Усе зробилося якимсь виразним. І тільки міський галас десь зник. Він чув лише її голос і шепіт.
Перед пробними іспитами Лінка часто бувала в Оскара. Вони справді розв’язали разом чи не тисячу завдань! Учора дівчина складала пробний з польської мови та літератури, і була навіть задоволена. Писала базовий і поглиблений рівень. Сьогодні матьоха. Доведеться напружитися й показати, на що вона здатна. Принаймні, щоб не розчарувати Оскара. Аби він відчув, що його допомога виявилася потрібного.
Ці пробні іспити, мабуть, через те, що були загальнопольськими, а не лише шкільними, примушували ставитися до них серйозно. Тому тепер, коли Лінка схилилася над аркушем із завданнями, їй раптом зробилося страшно. Боже… а що, коли вона не складе?
«У класі хлопців учетверо більше, ніж дівчат. Скільки відсотків усіх учнів класу складають дівчата?»
Хвилинку… Припустімо, що дівчат може бути десять. Тоді хлопців сорок. Нічого собі клас, аж п’ятдесят осіб! Мабуть, так не буває. Але дівчат двадцять відсотків. Була така відповідь, і Лінка її зазначила.
У коробочці, в якій лежить шість білих кульок і невідома кількість чорних… Вибираємо… Вірогідність. Лінка любила завдання на вірогідність.
Гм, а яка вірогідність, що вона взагалі складе цей іспит? Або що її життя зміниться на краще? Хтось мав би складати такі завдання!
«У Лінчиному житті невірогідне стало вірогідним, бо хоч вона й приймала таблетки, і навіть якщо й помилилася, то попри низьку вірогідність помилки, усе-таки завагітніла. Її хлопець начхав на неї і поїхав геть. Яка вірогідність, що він повернеться? А яка вірогідність того, що коли він і повернеться, вона ще цього хотітиме? А якщо ні, то наскільки вірогідно, що вона зможе когось зустріти, маючи дитину?»
«Мабуть, це якась від’ємна величина, — подумала Лінка. — Єдине, що може бути вірогідним, це те, що коли я зараз зосереджуся, то якось розв’яжу ці завдання». І вона зосередилася. І обирала відповіді дедалі впевненіше. Ну й нехай, може, вона й зіпсувала собі життя, але зараз зробить усе, щоб не завалити пробного іспиту з матьохи. Оце вже точно!
— Ну, і як? — поцікавився Оскар, коли вони вийшли.
— Господи, я почуваюся так, наче мене перекрутили через м’ясорубку.
— Ти все зробила?
— Знаєш, що? Я не певна, чи все зробила добре, але принаймні цього разу мені здається, що я бодай щось тямлю. Бо попереднього разу видавалося, що я таких завдань у житті не бачила!
— От і добре, — усміхнувся хлопець. — Маєш пройти. Пішли на пиво? Для тебе, звісно, безалкогольне.
— Звичайно, — вдячно погодилася Лінка. І вони пішли цілою компанією. Схоже, що попри всі їхні суперечки, випускний іспит їх якось згуртував.
Лінка отримала кілька листів від дівчат із «Solo Minns». Про те, що класно було б зробити Лаурі сюрприз, бо та от-от народить. Є така традиція для майбутніх матусь, «Baby Shower». Тобто мамська вечірка. Кожна з них щось купить, і Лаурі буде приємно.
Але вона не має ні про що здогадатися! Приходимо до «Ведмедика», ніби на звичайну зустріч. Зробимо «торт із памперсів» і таке інше. Лінка зраділа. Це вже наступної суботи!
— Мамо, — попрохала вона. — Можеш мені дати якісь гроші. Ми влаштовуємо таку вечірку… Для Лаури. «Baby Shower».
— А хто це Лаура?
І тоді Лінка їй про все розповіла. Про самотніх матусь. І мама сказала, що це суперкрута ідея.
— Боже, за моїх часів таке навіть уявити було важко… Розумієш, підтримка — це дуже важливо. Може, якби в мене були хороші подруги чи принаймні подружки… А я залишилася сама-самісінька.
— Чому? Хіба ти не мала подруг серед однокурсниць?
— Ні… Тобто, була одна, але вона… Не хочу про це говорити. Було та й загуло. А ти це гарно придумала!
І дала їй п’ятдесят злотих. На якісь пелюшки чи одежинку.
Кожна з дівчат купила пачку памперсів і ще якісь дрібнички. Лінка — чудові повзунки з котиками. Лаура чекала на донечку, тож повзунки вибрала рожеві. Дівчата прийшли заздалегідь і все приготували. Лаура так зворушилася!