«Хочеш забути про одну проблему — подумай про іншу», — зітхнула Лінка й почала міркувати про «стоднівку».
Вона ніколи не належала до тих, хто без кінця бігає по вечірках, але завжди — тобто раніше — думала, що «стоднівка» — це загалом класна штука. Трохи нагадувало англійський «prom». Щоправда, у Польщі мало хто їздив на «стоднівку» лімузином, але це все ж була неабияка подія. Сто днів до випускних іспитів. У них цього року наприкінці січня. От і чудово, але їй було так сумно. По-перше, вона не мала чого вдягти, і це найбільша проблема. Чорна мамина сукня, така вільна, начебто ще налазила, але Лінка виглядала в ній як тьотя-бегемотя. Просто незграбно. Вона скидалася на катафалк якогось володаря темряви. Ні, у цьому вона піти не могла. Їй здавалося, що може, краще виглядатиме в брюках для вагітних, наприклад, чорних і блискучих. І вільній світлій блузці. Вона бачила такі речі, але грошей на них не було. Якщо вже сукенка, то якась світла. Точно не чорна. Чорне ніби й мало робити її стрункішою, але це був явно не той випадок.
Друга проблема, звісно, така, що немає з ким піти. Може, це й не дуже страшно, та раніше, коли вона ще була з Адріаном, то уявляла собі, що танцюватиме полонез із ним. А в її класі будуть не лише мішані пари, а ще й дівчачі, бо дівчата переважали. От тільки — котра з них танцюватиме із гладухою? Зуза? Ні, у Зузи був хлопець. Новий. І вона танцюватиме з ним. Інес? Здається, те саме. Лінка зітхнула. Вона не наважувалася нікого прохати. Доведеться сподіватися, що якось усе владнається. Та чого там, на крайняк залишиться без пари й замикатиме полонез. Ото вже всі животи надірвуть зі сміху!
Третя проблема — це її клас. Спочатку, коли вони щойно довідалися, усе наче й було гаразд. Тепер, коли живіт зробився велетенським, Лінці дедалі частіше здавалося, що вона їм заважає. Не підходить. Зайва. Вона огидна із цією вагітністю. Не така, як треба. Зовні то були дрібниці: усі йшли на морозиво, а її не покликали. Розмови вщухали, коли Лінка виходила в коридор. Звичайно, не всі поводилися так. Зуза й Інес намагалися її захищати, але навіть разом вони не могли зробити так, щоб Лінка почувалася добре в компанії. Оскар завжди стояв за нею, але й це марно, бо його ніколи нікуди не запрошували. Іноді Лінку захищав Азор. Вона знала, що він робить це через Наталію. Це здавалося трохи штучним, проте Лінка була йому вдячною (попри те, що не терпіла його й боялася, що він ошукає Наталію). Його якраз у класі слухалися.
От і зараз, коли вони репетирували у фізкультурному залі, Лінка чула хихотіння, бачила усмішечки. Розуміла, що це через те, що вона така гладка. Фізкультурниця дивилася на неї якось дивно.
— Халінко, — звернулася вона. — Якщо ти хочеш, то можеш не танцювати полонез. Ти ж не зобов’язана.
— Але я хочу танцювати, — заперечила Лінка. — Я добре почуваюся. І не розумію, чому я маю…
— Ой, знаєш, це псує загальне враження, — відповіла фізкультурниця.
«Що вона сказала?» — подумала Лінка й аж завмерла.
«Це псує загальне враження?»
— То мені не танцювати полонез, бо моя вагітність псує вашу хореографію?
— Я не сказала, що ти не повинна танцювати. Лише, щоб ти все обміркувала. Тобі може зробитися недобре…
— Я почуваюся чудово. І знаю всі фігури танцю, — раптом їй дещо спало на думку. — А що, коли б я була такою товстою без вагітності? Ви б теж тоді сказали, щоб я не танцювала? Хіба це не була б дискримінація?
Вона озирнулася довкола. Невже, сто чортів, ніхто її не підтримає.
— Це і є дискримінація, — спокійно озвався Оскар. — Кожен має право танцювати полонез на «стоднівці». Товсті й худі, гарні й потворні. Вагітні й ні. Без руки чи без ноги…
— Але це надмірні зусилля, — захищалася фізкультурниця. — А на останньому місяці…
— Я впораюся, — сказала Лінка.
— Ну, але ми хочемо, щоб наш полонез був гарний, — заявила Маня. Лінка її завжди недолюблювала.
— А й справді, — підхопила наступна. — Батьки зніматимуть усе на відео. І як вона із цим животом виглядатиме на відео?
Лінка розлютилася. Але більше нічого не могла зробити чи сказати. Вона просто чекала, що буде далі. Зате Оскар мало не задушив дівчат.
— Можна, я процитую ваші слова в газеті? Це викличе сенсацію, а мені саме замовили статтю для «Випускника». Якраз про «стоднівки».