- Але…- благально вимовив пан Фузі.
- Не перебивайте мене!- нагримав на нього агент. Він рахував дедалі швидше й швидше. - Оскільки ваша мати фізично неповноцінна, вам, пане Фузі, доводиться самому робити частину хатньої роботи. Ви мусите ходити скуповуватись, чистити черевики й виконувати всяку іншу марудну роботу. Скільки часу це у вас забирає щодня?
- Може, з годину, але…
- Ось вам ще п'ятдесят п'ять мільйонів сто вісімдесят тисяч втрати, пане Фузі. Далі: нам відомо, що ви раз на тиждень ходите в кіно, раз на тиждень співаєте в хорі, двічі на тиждень буваєте в ресторані, а решту днів ви вечорами зустрічаєтеся з друзями, іноді ж навіть читаєте книжку. Одне слово, ви гайнуєте свій час на те, що не дає ніякісінької користі,- щодня зо три години часу, або сто шістдесят мільйонів п'ятсот чотири тисячі… Вам недобре, пане Фузі?
- Нічого, нічого,- відповів пан Фузі,- даруйте…
- Ми зараз кінчаємо,- сказав Сірий пан. - Але нам треба поговорити ще про один розділ вашого життя. Про вашу невеличку таємницю. Ви знаєте.
У пана Фузі почали цокотіти зуби - так йому зробилось холодно.
- То ви й це знаєте?- пробелькотів він безсило. - Я гадав, що крім мене й панни Дарії…
- У нашому сучасному світі,- урвав його мову агент номер Ікс Ігрек Кю дріб триста вісімдесят чотири дріб Бе, - таємниць більше не існує. Погляньмо на цю справу по-діловому, реалістично, пане Фузі. Дайте мені відповідь на одне запитання: чи збираєтесь ви одружитися з панною Дарією?
- Ні,- сказав пан Фузі,- адже це неможливо…
- Цілком так,- вів далі Сірий пан,- бо ж панна Дарія навіки прикута до свого крісла на колесах, вона не владає ногами. А проте ви щодня на півгодини приходите до неї, щоб подарувати їй квітку. Навіщо?
- Вона щоразу так радіє,- відповів пан Фузі, замалим не плачучи.
- Але, міркуючи тверезо,- казав далі агент,- для вас це змарнований час, пане Фузі. І в сумі його двадцять сім мільйонів п'ятсот дев'яносто чотири тисячі секунд. А коли ще додати до цього, що ви маєте звичку щовечора перед сном сидіти біля вікна й передумувати минулий день, то ми матимемо ще одну мінусову суму - тринадцять мільйонів сімсот дев'яносто сім тисяч. Тепер, пане Фузі, погляньмо, що ж у вас, власне, лишається.
На дзеркалі вже стояв такий рахунок:
Сон - 441 504 000 секунд
Робота - 441 504 000 секунд
Харчування - 110 376 000 секунд
Мати - 55 188 000 секунд
Папуга - 13 797 000 секунд
Скуповування тощо - 55 188 000 секунд
Друзі, хор і т. д. - 165 564 000 секунд
Таємниця - 27 594 000 секунд
Вікно 13 797 000 секунд
РАЗОМ - 1 324 512 000 СЕКУНД
- Ця сума,- сказав Сірий пан і так міцно постукав олівцем по дзеркалі, неначе стріляв з револьвера,- ця сума, отже, становить той час, який ви вже втратили на сьогодні. Що ви на це скажете, пане Фузі?
Пан Фузі не сказав нічогісінько. Він сів на стілець у кутку і втер хусточкою чоло, бо, хоч у перукареньці стояв крижаний холод, його вкинуло в піт.
Сірий пан поважно кивнув головою.
- Так, ви маєте цілковиту слушність,- сказав він,- це вже понад половину вашого первісного багатства, пане Фузі. Та подивімось, що вам, власне, залишилося з ваших сорока двох років. Рік - це, як ви знаєте, тридцять один мільйон п'ятсот тридцять шість тисяч секунд. Помножмо це на сорок два й матимемо один мільярд триста двадцять чотири мільйони п'ятсот дванадцять тисяч секунд.
Він написав це число під сумою втраченого часу:
1 324 512 000 секунд
1 324 512 000 секунд
0 000 000 000 секунд
Тоді сховав олівця й довго мовчав, щоб дати нулям справити враження на пана Фузі.
І він свого домігся.
«То оце такий підсумок усього мого минулого життя?»- подумав пан Фузі, геть знищений.
Підрахунок, у якому зважена була кожна секунда, так його приголомшив, що він прийняв усе без ніяких заперечень.
І все в рахунку сходилося. Це був один із трюків, з допомогою яких Сірі пани ошукували людей у тисячах випадків.
- Чи не здається вам, пане Фузі,- лагідно почав агент номер Ікс Ігрек Кю дріб триста вісімдесят чотири дріб Бе,- що так марнотратити більше не можна? Чи не краще б вам почати заощаджувати час?
У пана Фузі губи посиніли з холоду, він тільки безмовно кивнув головою.
- Якби ви, наприклад,- лунав біля його вуха голос Сірого агента,- років двадцять тому почали щодня ощаджати по однісінькій годині, ви б оце мали актив у двадцять шість мільйонів двісті вісімдесят тисяч секунд. Дві години заощадженого щодня часу дали б, природно, вдвічі більше, тобто двісті п'ятдесят мільйонів п'ятсот шістдесят тисяч. А я вас питаю, пане Фузі, що там якісь нещасні дві години проти такої суми?
- Анічого!- вигукнув пан Фузі. - Сміховинний дріб'язок!
- Мене тішить, що ви це розумієте,- незворушно мовив агент. - І якби підрахувати, скільки б ви за тих-таки умов заощадили протягом наступних двадцяти років, то ми б мали разючу суму - сто п'ять мільйонів сто двадцять тисяч секунд. І весь цей капітал був би цілком до ваших послуг на вісімдесят другому році вашого життя.
- Чудово!- вигукнув пан Фузі, широко розплющуючи очі.
- Стривайте лишень,- вів Сірий пан далі,- я скажу вам щось ще краще. Ми, себто Ощадкаса Часу, не лише зберігаємо ощаджений вами час, а й сплачуємо проценти. Тож насправді ви заощадили б ще більше.
- А на скільки більше? - спитав пан Фузі, затаївши дух.
- Це цілком залежить від вас, - скільки ви збираєтесь заощадити. 1 скільки заощаджене лежатиме в нас.
- Лежатиме у вас? - перепитав пан Фузі. - Тобто як?
- Та дуже просто,- пояснив агент. - Якщо ви через п'ять років не вимагатимете від нас свого заощадженого часу, тоді ми вам сплатимо ще стільки ж. Ваш капітал подвоюється що П'ять років, розумієте? Через десять років це вже буде сума, вчетверо більша від первісної, через п'ятдесят вона зросте восьмикратно, і так далі. Якби ви двадцять років тому почали заощаджувати всього лише по дві години щодня, то на шістдесят другому році вашого життя порядкували б сумою в двісті п'ятдесят шість разів більшою, аніж первісна. Двадцять шість мільярдів дев'ятсот десять мільйонів сімсот двадцять тисяч.
Він знов дістав свого сірого олівця і написав на дзеркалі ще й це число:
26 910 720 000
- Ви самі бачите, пане Фузі,- сказав він і вперше блідо всміхнувся,- що це було б у десять разів більше від первісної тривалості всього вашого життя. І це за умови, що ви заощаджуватимете усього-на-всього дві години щодня. Поміркуйте: чи ж не вигідна це пропозиція?
- Вигідна! - знеможено сказав пан Фузі.-Вигідна, безперечно! Нещастя моє, що я вже давно не почав заощаджувати. Аж тепер я все збагнув, і, мушу признатись, я в розпачі!
- Для цього,- лагідно мовив Сірий пан,- немає ніякісіньких підстав. Ніколи не запізно. Як хочете, можете почати ще сьогодні. Побачите, це оплатиться.
- Ще б пак! - вигукнув пан Фузі. - Що я повинен робити?
- Але ж, любий мій,- відповів агент, звівши брови догори,- ви ж, певно, знаєте, як заощаджують час! Ви повинні просто швидше працювати й відмовитись від усього зайвого. Клієнтам присвячуйте замість півгодини тільки чверть. Уникайте марнотратного базікання. Годину, яка йде на матір, скоротіть до півгодини. А найкраще - взагалі віддайте її до якогось пристойного дешевого старечого притулку, де її доглядатимуть, і ви вже виграєте Цілу годину за день. Позбудьтесь непотрібного папуги. Відвідуйте панну Дарію лише раз на два тижні. Якщо Це взагалі потрібно. Відкиньте щоденні розмірковування біля вікна і, передовсім, не переводьте ви свого дорогоцінного часу на співи, читання чи навіть на так званих друзів. Між іншим, принагідно раджу вам: повісьте в своїй перукарні великого, надійного годинника, щоб ви могли контролювати роботу вашого учня.