Бризки полетіли далеко, до крайніх стелажів, оминули їх, впали частково на вітрини з кулінарією, полежали так кілька секунд, піднялися й рушили далі. Закрутилися біля прозорих дверей і пройшли їх наскрізь. Вилетівши надвір, вони на мить затрималися, ніби розглядаючи Київ та роздумуючи, що з цим усім робити, а потім піднялися вгору. Наступної миті у світлі ліхтарів, автівок, вогнів реклами на Київ сильною суцільною зеленою хвилею впав рясний прозорий дощ.
— І хай, Василю, згинуть наші вороженьки, — сказав Пітер, сів поруч із Габою, прийняв з його рук пляшку, глянув на дощ за прозорими стінами будівлі й теж зробив ковток.
— Даруй нам, Боже, перемогу! — попросив слюсар тихо, майже жалісно. — Хоча б невелику, та нашу. І дай нам мир у нашій країні, світло, злагоду і надію.
— І хай моя мама, отче, хоча б іноді згадує про мене, — прошепотів Габа і схилив голову, — бо ніхто з нас не знає, де загине.
— І мама Габінського, Боже Святий, — суворо промовив Василь, — хай вона знає, що цей хлоп її любить і думає про неї кожного дня.
— І батько, — тихо промовив Габінський і заплакав.
— І батькові Габінського хай буде здоров’я, хліба на стіл та хоча б іноді спокій.
— У нього з пам’яттю проблеми, зі шлунком, із серцем. Їм страшно і холодно в місті Z, та вони, отче святий, ніколи звідтіля не поїдуть.
— Ангела-охоронця родинам нашим, Боже, дай, — сильно попросив Василь, замовк на хвилинку, а тоді з молитвою та святою водою пішов уздовж стелажів.
сосіпатра
Метаморфоза: 1) різке перетворення форми і структури, яке зустрічається у комах;
2) перетворення особистості.
Якщо вже говорити про Сосіпатру, то молодша від Габи на стільки-то повноцінних років кобіта любовного досвіду не мала й на цей вік. Коханці, звичайно, були присутні в її житті — такі ж самі, як вона. Мав місце навіть чоловік. Чолов’яга працював на шахті разом з її батьком. Але ті жалюгідні копирсання, вовтуження, некорисне і некрасиве збудження, в якому вона брала участь від шістнадцятої до двадцять першої своєї весни, рідкий гарячий піт, мляві поцілунки, небездоганний кунілінгус та нещиросердий мінет сексом назвати було важко.
Іноді люди й, до речі, не тільки на Донбасі просто намагаються подорослішати, хоча б і ціною безглуздих вправ, більша частина яких копіюється з німецького класичного порно, якщо ви розумієте, про що йдеться, чи з посібників, які до війни у Донецьку продавалися на місцевому ринку російськомовної літератури і позиціонувалися як «продовження Камасутри», індійського еротичного трактату, написаного лікарем Ватсьяяною, який, що загальновідомо, надихався скульптурними зображеннями храму «Чорна пагода». Тобто спочатку все ж таки архітектура, а потім уже секс. Це варто усвідомлювати. Але хай там що, на Донбасі, чесно кажучи, індійські традиції не було кому продовжувати, крім штатних та позаштатних упорядників місцевих видавництв.
В офісі тихо, але не спокійно. Вже тиждень як треба здати до друку нове одкровення, але Директор проглянув те лайно, що йому наверстали, і м’яко, хоча й у жорсткій формі, висловився в тому дусі, що потрібно оновлювати тренди.
— Ти дивись, — каже Головний редактор, — вони отак робили. А чи зможеш ти допрацювати якось цю позу, щоб вийшло щось цілком нове? Директор загалом має рацію, ми ж не можемо копіювати, бо це порушення авторських прав, а якщо і не порушення, то якого біса видавати те, що вже так чи інакше присутнє на ринку? Значить, у цьому напрямку слід рухатися далі, працювати на межі загальновідомого і незбагненного. Потрібен творчий підхід.
Упорядник дивиться на фігурки з «Чорної пагоди», що світяться на моніторі. Замислюється.
— Звичайно, ми можемо додати сюди хлопця чи, скажімо, пару ось сюди і сюди, — він вказує пальцем на монітор, — щоб вони робили з цією дівчинкою отаке і таке. Як ви гадаєте, це пройде?
— Отаке і таке, — повторює Головний, — з нами потім начальник відділу маркетингу зробить.