VІ. Моя дніпропетровська одісея - 2002
Шановні Юліє Володимирівно й Олександре Валентиновичу, хочу освіжити Вашу пам’ять і подіями щодо виборчої кампанії 2002 року. Перебуваючи тоді у партії і фракції «Батьківщина», я невпинно пропагував думку про те, аби якомога більше відомих діячів опозиції балотувалося не за списком, а в мажоритарних округах. Я виходив із простої арифметики - без мажоритарних депутатських мандатів перемога опозиції є неможливою. На превеликий жаль, лише шість депутатів фракції «Батьківщина» дали згоду балотуватися в мажоритарних округах: Володимир Нечипорук, Зоряна Ромовська, Іван Кірімов, Віталій Черненко, Ігор Пилипчук і я. Наголошу на одній суттєвій обставині - у попередньому, узгодженому президією політради партії списку на виборах 2002 року моє прізвище значилося на 12 позиції, тобто було цілком прохідним навіть при тодішньому 4%-му мінімумі [5]. Однак я й не думав чіплятися за нього і на зустрічі з Вами, шановна Юліє Володимирівно, яка проходила в палаті клініки на бульварі Тараса Шевченка у Києві, висловив готовність балотуватися у мажоритарному окрузі і навіть запропонував конкретний - № 213 у місті Києві, де мене досить добре знали. Але Ви пояснили, що в Києві є домовленість із партією «Єдність», і «Батьківщина» тут не буде з нею конкурувати. До речі, по цьому округу йшов махровий кучміст Олександр Задорожний, який, не маючи гідних конкурентів, завдяки чистому адмінресурсу переміг і зразу ж став представником Президента України Л.Кучми у Верховній Раді. Я досі не розумію, як Ви як затятий опозиціонер могли укладати сумнівні домовленості та робити такі помилки. Але менше з тим Задорожним.
[5] На парламентських виборах 2002 року Блок Юлії Тимошенко набрав 9% і провів у Верховну Раду України 23 депутати, з яких незабаром під тиском режиму та посулами олігархів фракцію залишили: 08.10.2002 р. - Онопенко Василь Васильович, Правденко Сергій Макарович, Толочко Петро Петрович, а ще через місяць - 19.11.2002 р. - Юхновський Олег Іванович і Ременюк Олексій Іванович. Таким чином, вже у перший рік каденції Верховної Ради України 4-го скликання фракція БЮТ втратила 5 депутатських мандатів і скоротилася до небезпечної позначки - 18 (при необхідних 14). Цей факт засвідчує явні прорахунки у підборі людей. Впевнений, що Іван Кірімов, Віталій Черненко, Ігор Пилипчук та інші, які балотувалися в мажоритарних округах, фракцію не залишили б. Однак їх кинули під танки так, як і мене. З тих, хто вийшов із фракції БЮТ, назад повернувся лише один - В.В.Онопенко, сталося це 17 жовтня 2003 р. Тепер В.В.Онопенко разом із очолюваною ним же УСДП і Ю.Тимошенко із ВО «Батьківщиною» створили виборчий блок БЮТ, у якому В.В.Онопенко займає четверту позицію.