Але найбільш дошкульними для мене були запитання про Ваше, шановна Юліє Володимирівно, походження. Його мені вперше поставили у січні 2002 року на творчому вечорі в Будинку архітектора у Дніпропетровську, а потім періодично воно виникало у різних варіаціях під час багатьох зустрічей з виборцями. Особливо після публікації одним відомим дніпропетровським журналістом статті про Ваші біографічні дані. Відверто кажучи, я намагався перевести мову в іншу площину і, по суті, уникав прямої відповіді, бо її не знав та й досі не знаю. А запитання було таке: «Поясніть, будь ласка, як таке може бути, що батько Юлії Тимошенко Григ’ян Володимир Абрамович - вірменський єврей, мати Людмила Миколаївна Телєгіна - росіянка, а вона за документами - українка?» До речі, дехто з відомих політиків у пресі твердить, що і це не відповідає дійсності. Зокрема, наприкінці серпня 2005 року у ЗМІ з’явилося повідомлення, що Ваш земляк, міністр транспорту України Є.Червоненко, через прес-службу очолюваного ним Мінтрансу офіційно заявив, що мати Юлії Тимошенко - єврейка, а батько - вірменин. Тоді ж було уточнено, що дівоче прізвище матері - Нєлєпова, бо бабусю звали Марія Йосипівна Нєлєпова.
Проблема Вашого походження і мене тепер зацікавила, адже я зустрічався і розмовляв із усіма Вашими близькими - мамою, тіткою, дочкою, чоловіком. Ви всі між собою спілкуєтесь класичною російською мовою, яку я чув у московській глибинці. Української мови Ваші рідні не знають. Українське село Вам теж не знайоме, українських традицій не відаєте, то які ж Ви українці?
Шановна Юліє Володимирівно, я абсолютно нічого не маю проти євреїв - бо поважаю цю мудру націю, навіть маю перед нею і певне особисте зобов’язання - у німецькому концентраційному таборі мого пораненого батька від гангрени і смерті врятував лікар-єврей Ліфшиць. Але вважаю, що лідеру партії, який прагне посісти керівну роль у державі, вже давно слід було б внести у це, не таке вже й складне, але досить суттєве питання ясність: хто Ви є і з якого Ви роду-племені? А то прес-служба партії виступає із заявою, що Ваш батько - латиш, а офіційний біограф Олександр Середюк у книзі «Юлія. Політичний портрет Ю.В.Тимошенко» пише, що він - вірменин [6]. Представники вірменської общини Києва твердять, що Григ’ян - це чисто вірменське прізвище, яке походить від імені Григорій і дуже поширене у Вірменії - так, як в Україні Петренко, а в Росії - Іванов. Політику такого рангу, як Ви, вартувало б внести у це питання ясність. Адже про лідера української нації, а на таку роль Ви, шановна Юліє Володимирівно, безумовно претендуєте, українці мають знати все, у тому числі і докладну біографію, включно до дідів-прадідів. Чому це у США корені біографічних дерев президентів відомі до ХVІІ століття (особисто я читав таке у біографіях Франкліна Рузвельта і Рональда Рейгана), а в нас дуже часто ніхто з простих виборців нічого не знає не лише про дідів, а й про батьків провідних політиків! Але це так, до слова.
Прикрі ситуації під час моєї дніпропетровської одіссеї виникали регулярно, і кожного разу я відстоював Ваше ім’я, доводив, що кримінальні переслідування - плід фальсифікацій режиму Кучми. На Дніпропетровщині я був вражений тим, що скрізь люди мене сприймали позитивно, навіть комуністи, але зачувши, що я з «Батьківщини» і Блоку Юлії Тимошенко, нараз ставали агресивними. Так, це не вина Ваша, а біда - режим Кучми тут добряче попрацював катком компроматів. І я цей втрамбований грунт чесно і жертовно розпушував, бо вірив, що це неправда. Але таке явище було, і воно забирало у мене чи не найбільше часу та зусиль. Прикро про це згадувати, але мушу. І знаєте, шановна Юліє Володимирівно, перебуваючи на Дніпропетровщині, я часто думав, що просто відмиваю тут Ваше ім’я.