ХI. Примкнувший до них третій, або найбільша помилка Президента
По їхніх плодах ви пізнаєте їх.
Євангеліє від Св.Матвія, 7-20
У зв’язку з надмірною політичною активністю заступника голови ВО «Батьківщина» Михайла Юрійовича Бродського не можу мовчки оминути і цю світлу, скромну і набожну особистість, яка називає себе щирим соратником і палким прихильником ідей Юлії Тимошенко.
Ще десь із 1997 року, коли М.Бродський разом мало не з тисячею своїх підлеглих із концерну і банку «Денді» вступив до Народного Руху України, я був із ним добре знайомий; ми часто спілкувалися - він мав певний сентимент до мого рідного міста Броди, звідки походили родинні корені Бродських, - там вони мали прізвище Шоор, що в перекладі з єврейської означає «бик». Я навіть в архівах дещо виявив про предків Михайла Юрійовича - на початку ХІХ століття вони виїхали з тодішніх австрійських Бродів до російської тоді Одеси, де й стали Бродськими, а вже звідти розселились по колишній Російській імперії. Я розповів про це Михайлові Юрійовичу, і він палко заохочував мене на цю тему щось написати та опублікувати. Отже, наші стосунки з М.Бродським були досить приятельські, поки він не подав на мене до суду (мій процес із Суркісом 2000 року) цілком брехливі і наклепницькі письмові свідчення. Читаючи їх у суді, я не йняв віри, що він таке міг написати, і, через деякий час зустрівшись у Верховній Раді України, показав копію заяви і запитав М.Бродського:
- Міша, це ти писав?
- Да, я, - знервовано відповів він.
Я ще не одразу повірив і перепитав:
- Невже ти міг писати таку безпардонну брехню і брутальні наклепи?
І уявляєте, що відповів мені М.Бродський:
- Знаєш, что касаєтся єврейства, то для меня - всьо!
- Виходить, що коли зачеплені інтереси якогось єврея, то можна брехати, зводити наклепи, очорнювати людину нізащо? Міша, а де ж тоді совість? Ти що, не боїшся Бога?
Повне лице Михайла Бродського залилося червоним багрянцем аж по шию, він зі злістю щось буркнув на мою адресу і швидко залишив сесійну залу.
Після цього випадку я ніколи не подавав руки М.Бродському і з ним не вітався - він впав у моїх очах нижче рівня каналізації і перестав бути пристойною людиною.
У Печерському суді, де я судився із Г.Суркісом, мною було внесено клопотання про виклик у зал суду свідка М.Бродського, якого я б там досить просто викрив, вивів би на чисту воду і довів би всю нахабну і цинічну брехливість його свідчень. Але до судової зали М.Бродський обачно не з’явився.
Окрім цього, мені, та й не лише мені, відомі інші не гідні порядної людини вчинки М.Бродського. Так, з трибуни Верховної Ради України цей депутат зводив брудні наклепи на УПА, дивізію «Галичина», український національно-визвольний рух; зокрема він твердив, що УПА і українська дивізія «Галичина» брали участь у розстрілах євреїв у Бабиному яру у Києві. Це була безпардонна, цинічна і нахабна брехня, бо розстріли у Бабиному яру німці проводили у відповідь на влаштовані енкаведистами вибухи будинків та масові пожежі на Хрещатику наприкінці вересня - початку жовтня 1941 року, а Українська Повстанська Армія була організована щойно 14 жовтня 1942 року, тобто, через рік після цих трагічних подій. Це перше. І друге: українську дивізію «Галичина» почали формувати щойно наприкінці 1943 року, а сформували - лише весною 1944 року. Таким чином, просте співставлення дат свідчить, що Михайло Бродський є ніким іншим, як нікчемним, цинічним і нахабним брехуном та наклепником, і не менше. До речі, на цю тему я дав інтерв’ю кореспондентові Олександру Найману з його ж ініціативи і навіть підписав готовий текст до друку у газеті «Еврейские вести». Копія цього матеріалу у мене зберігається, я там говорю про М.Бродського значно м’якше, ніж тут, лиш зазначаю, що такі неправдиві речі не сприяють взаєморозумінню між євреями та українцями, а лише можуть посилити побутовий антисемітизм. Але «Еврейские вести» це інтерв’ю не надрукували - очевидно, воно не вкладалося у ложе їхньої редакційної політики.
Громадськості також відомий і такий дикунський випадок. Під час відомого конфлікту з рухівцем Ярославом Кендзьором народний депутат України Михайло Бродський, як верблюд, плювався на інших депутатів із фракції Народного Руху України і при цьому, як справжня свиня, верещав і тикав своїм масним пальцем: «Националисты! Я вас всех, всех ненавижу!» Цю сцену неодноразово показували по телебаченню. Головуючий навіть перервав засідання парламенту. Слова М.Бродського мене дуже вразили, спочатку я подумав, що це, мабуть, наслідок нервового зриву, але згодом зрозумів - це стан його єства. Ось так. А з чого все почалося? Та, по суті, з нічого! Депутат М.Бродський сів у високе крісло Президента України і сказав, що тепер воно буде його робочим місцем, а депутат Я.Кендзьор звернув увагу спікера на явне неподобство і зі сміхом запитав, як би зреагував кнесет Ізраїлю, якби на місце їхнього прем’єра самочинно сів українець?