Що стосується Вас, шановні Юліє Володимирівно й Олександре Валентиновичу, то, наскільки відомо всім, Президент спробував опертися і на Вас… І що на це скажеш? Тут аж хочеться звернутися до В.Ющенка:
- Шановний Вікторе Андрійовичу, опиратися можна лише на те, що чинить опір, на болото опиратися не можна - це закон природи.
Перед мітингом у Львові 3 грудня 2005 року, шановна Юліє Володимирівно, Ви сиділи у кав’ярні «Світ кави» і давали інтерв’ю відомій журналістці Наталії Балюк, а я знаходився за сусіднім столиком. Саме у цей час працівник Вашої прес-служби приніс свіжу новину - на з’їзді НСНУ Віктора Ющенка поставили на чолі партійного списку виборчого блоку. Цим фактом я був тоді обурений, бо вважав і вважаю, що Президент України має бути Президентом всіх українців і не повинен себе і свою посаду принижувати навіть заради створеної ним партії. А Ви, шановна Юліє Володимирівно, були явно пригнічені і розгублені такою новиною. Ваші очі бриніли від почутого - по них можна було прочитати, що такий крок ставить хрест на Ваших ілюзіях щодо перемоги на парламентських виборах. Ви явно злякалися програшу. Але Ви і так програєте, бо за Вами нема правди.
Шановна Юліє Володимирівно й Олександре Валентиновичу, всім відомо, що Ви прагнете взяти владу в Уряді та в Українській державі. Ви цю мету поставили і рішуче до неї йдете. Українські патріоти потрібні Вам як прикриття для досягнення бажаного - повної і неподільної влади в Україні. Для чого Вам влада, мені не відомо, можливо, для чогось високого і корисного, але я у цьому не впевнений; однак те, що знаю, викликає у мене великі сумніви, тому на цьому непростому і вкрай підозрілому для мене шляху я Вам, шановні Юліє Володимирівно та Олександре Валентиновичу, не союзник і навіть не попутник та не помічник. У таких випадках наводять знаменитий вислів Арістотеля: «Хоч Платон мені друг, але істина дорожча». А ми з Вами, шановні Юліє Володимирівно й Олександре Валентиновичу, навіть друзями не були, а лише тимчасовими союзниками у боротьбі з антинародним і відверто бандитським режимом Кучми. Але у нас із Вами абсолютно різні політичні переконання та погляди на Україну.
Я переконаний, що найсильнішою є політика чесна, а в безпринципності майбутнього нема, і вважаю, що влада дається волею Божою як тяжкий хрест служіння своєму народові. Хто саме так розуміє і сприймає владу, той здатен виконати велику місію. У мене немає найменшого сумніву, що саме так сприймає владу Віктор Ющенко та всі патріоти України, а от як ви її сприймаєте, панове Тимошенко і Турчинов, для мене залишається великою загадкою.
XIV. Ідеологія авантюризму
Не маючи жодної власної ідеології, Юлія Тимошенко на урочистій частині міжпартійного з’їзду блоку свого імені нарешті публічно оголосила, що відтепер ідеологією партії «Батьківщина» і очолюваного нею виборчого блоку стане солідаризм. Як слушно зауважив директор Українського філіалу Інституту країн СНД Володимир Корнілов, ідеологія солідаризму віджила себе ще у першій половині ХХ століття. Він наголосив, що в перекладі з французької «солідаризм» означає «єдиномисліє». А яка може бути дискусія при «єдино вірному і правильному вченні?» Юлія Володимирівна навіть не підозрює, що Сталін і Гітлер теж були свого роду «солідаристами». Крім цього, зауважує В.Корнілов, від «українського солідаризму» Ю.Тимошенко сильно пахне плагіатом, адже цю ідеологію півтора року тому вже пропонував виборцям кандидат у Президенти України Юрій Збітнєв та його Нова сила. Тимошенківський спіч про «солідаризм» був майже копією промови Ю.Збітнєва на з’їзді своєї партії у липні 2004 року.
Подібним чином прокоментував нову ідеологію Ю.Тимошенко і відомий політолог Володимир Малинкович: «Відверто кажучи, це фашистська термінологія. Ідея солідаризму, народного капіталізму і справедливості - все це звучало у виступах і програмах Муссоліні».
Гострої критики солідаризм Юлії Тимошенко зазнав і з боку багатьох політологів. Зокрема Михайло Погребинський зазначив, що Ю.Тимошенко сповідує так званий народний капіталізм сторічної давності. Він поставив запитання і сам на нього відповів: «Куди вони, власне, можуть повести українське суспільство? Мені здається, що у прірву».
Як такі дуже серйозні звинувачення можна прокоментувати?
Перше. Не маючи жодного ідеологічного підґрунтя, Юлія Тимошенко вдається до звичайної примітивної демагогії, аби з її допомогою прихилити до себе серце необізнаного виборця.
Друге. Солідаризм - це, передусім, спільність думок. А в усіх керівних органах ВО «Батьківщина» не існує думок - там слухають лише лідерів. Там живе і торжествує залізобетонне правило: «Є одна думка, а всі решта - неправильні». Саме з цієї причини на VII з’їзді партії не було жодних дискусій. Після доповіді Ю.Тимошенко надали слово позапартійному Г.О.Омельченку, партійцям А.І.Семинозі, В.П.Скубенку і П.П.Гасюку, у яких вже були заздалегідь заготовлені виступи. А ось керівнику Кримської парторганізації А.В.Сенченку слова чомусь дуже не хотіли дати, а його виступ, між іншим, був найвдалішим. То як може народитися солідарність думок при їх повній відсутності?