/14/ А зрештою мені соромно вести з тобою таку бесіду й частувати тебе такими ліками. Хтось там потішає себе: «Може, цього й не трапиться». А ти кажи так: «А що, коли трапиться? Побачимо, хто візьме гору. Можливо, це піде мені на користь, і ця смерть прославить моє життя». Цикута[68] звеличила Сократа. Вибий із правиці Катона меч, яким він виборов для себе свободу, — і ти віднімеш у нього найкращу частку його слави. /15/ Щось надто довго я тебе вмовляю, хоч ти потребуєш не вмовляння, а лиш нагадування. Стежка, якою тебе проваджу, не розбігається з тією, що її призначила тобі сама природа: ти народжений для того, аби здійснювати настанови, про які мовиться. От і примножуй, поліпшуй своє природне багатство.