Ідея морального вдосконалення, що так яскраво прозвучала у тогочасній темряві нечуваного зіпсуття, катастрофічного падіння доброзвичайності всього суспільства, — ось що в’яже листи Сенеки у цілість і, попри все розмаїття матеріалу, робить їх доволі струнким викладом практичної моралі, підсумком найважливіших етичних поглядів автора. Ця ідея — не у сфері абстракцій: вона реалізується щоденними кроками («День — це крок життя», XII, 6) на дорозі самопізнання, формування незалежної від усього зовнішнього цілісної особистості. Тому-то справжня свобода не у бездіяльності, а в найвідданішому служінні філософії, бо ж тільки вона навчає жити згідно з природою, отже, згідно з розумом, а він — «що, як не частка божественного подиху, що проникла в людське тіло?» (LXVI, 12). Sapere aude! («Зважся бути розумним!») — ще раніше закликав своїх сучасників до розумової активності Горацій. Від дієслова sapere («бути розумним, мудрим»), до речі, sapiens — мудрець, поняття, яке чи не найчастіше зустрінемо на сторінках «Листів».
На нелегкій дорозі пізнання не обійтися без живих орієнтирів. Найпомітніший з-поміж них — пристрасний захисник республіканського ладу, «звичаїв предків» Катон (близько 96—46 рр. до н. е.), прозваний Утіцьким (від Утіки, де він покінчив самогубством), воістину стоїчного гарту мудрець, який в останню свою ніч спокійно читав Платона, поклавши край свого приголів’я меча, аби вранці увігнати його собі в груди (XIV, 6). Зразок стоїка полягав ще й у тому, що він якнайактивніше (на відміну від епікурейців, які радили триматись осторонь політики) виконував свої громадянські обов’язки. Втім, усіляко пом’якшуючи ригоризм Давньої Стої, Сенека нікому не накидає свого ідеалу: «…якщо він (тобто Катон — А. С.) видасться тобі надто суворим, то бери за зразок мужа лагіднішої вдачі…» (XI, 10); тільки б, додамо, він служив доброчесності.
Ми підійшли до стрижневого поняття стоїчної етики — virtus (від vir — муж), бездоганний громадянин, який не уникає труднощів, є зразком для інших і в роки миру, і під час війни, не боїться страждань, смерті[9]. Відповідне поняття у нашій мові (калька) «мужність» у порівнянні з латинським virtus звузило своє значення, розгалузилося (говоримо про мужність військову, громадянську, професійну тощо). Оскільки ж у моральній філософії це поняття передбачає передусім самовдосконалення людини, то перекладати його слід не як «мужність», а, приміром, «доброчесність». У розумінні Сенеки (LXXXVIII, 29) virtus — це такі якості, як хоробрість, вірність, поміркованість, людяність. Але разом з тим стоїчна доброчесність — єдина й неподільна: хто посідає одну якусь чесноту, той посідатиме всі, адже всі вони випливають з єдиного джерела — досконалого знання, або мудрості. А якщо саме доброчесність, а не будь-що зовнішнє, є одиноким істинним благом, то тільки вона забезпечує людині незахмарену радість — gaudium (XXVII, 3), а також — щастя: «Сам себе зроби щасливим! А на це спроможешся тоді, коли зрозумієш: благо (bonum) — це те, з чим поєднана доброчесність, а що причетне до зла (malitia), — те ганебне (XXXI, 5). Тому-то навіть найзичливіші люди, гадаючи, що ощасливлюють інших, насправді роблять їх нещасливими. А причина цього у незнанні, бо ніщо не є злом ані благом саме по собі, а лише у його зіставленні з доброчесністю (LXXI, 21). Найбільша допомога — «заблукалому вказати дорогу» до тієї доброчесності, а значить — до забезпеченого від ударів фортуни (бо й ті удари, якщо не схитнуть доброчесності, не є злом) спокійного життя. Навіть передчасна смерть не є злом у стислому розумінні цього слова: цінність життя не в його тривалості, а в тому, чи зуміли ми осягнути доброчесність, чи не спромоглися на це. Осягнути ж її — це мистецтво: природа не подає нам доброчесності готовою (ХС, 44). «Моральні листи до Луцілія» — своєрідний посібник для тих, хто хоче тим мистецтвом оволодіти.
На протилежному від чеснот полюсі — пороки (vitia), що ними вражені люди. Хоч невидима, та грізніша від зброї сила[10]. Навколишність для Сенеки — це «лікарня», де перебувають «хворі»; одні з них, дізнавшися про свою хворобу (а це — крок до оздоровлення, XXVIII, 9), обмінюються «рятівними засобами», тобто філософськими настановами, інші — й не підозрюють про свою недугу. За особливо рясною у Сенеки метафорикою медичного характеру — справді хворе (гляньмо хоча б у Ювеналові сатири) суспільство, в якому те, що давніше вважалося пороками, стало звичаями. За такого стану речей, на думку Сенеки, ліки вже перестають бути помічними. Власне, пороки — щось «протиприродне» — заважають нам жити у злагоді з природою. Проста, здавалося б, річ — жити у злагоді з природою, але насправді, як тонко зауважує автор «Листів», дуже важка, бо на заваді стає наше «спільне божевілля»: хтось один, ставши порочним, тут же штовхає до пороків ближнього, «забруднює» ними; пороки стають справжньою «заразою», що шириться серед людей (CXXIII, 8). Ось чому в «Листах» так часто звучать заклики уникати юрби, навіть себе самого, коли хтось ще не став доброчесною людиною: перебування наодинці з собою, порочним, іще небезпечніше, аніж бути серед юрби (XXV, 7). Отож дорога до себе самого пролягає через долання пороків; це — дорога до доброчесності. Значить, доходить висновку Сенека, всі наші нарікання безпідставні: «зло ж не в речах, що довкола нас, а в самій душі людини» (XVII, 12). Звідси — глибока суб’єктивність римського мораліста, що виявляється, скажімо, у його ставленні до рабства. На думку Сенеки, раб лише тілом залежний від господаря; щодо вищої, духовної, свободи, то від самого ж раба чи вільновідпущеника залежить, бути йому чи не бути рівним з усіма іншими вільнонародженими людьми (XLIV, 6). Важливо, що Сенека зовсім не претендує на роль бездоганного мудреця-моралізатора: зараховуючи й себе до «хворих», письменник-стоїк з особливим запалом і майстерністю (на що вказує Квінтіліан у своїх «Ораторських настановах», X, І, 125–131) бичує пороки, бо ж ідеться й про власні болячки.
9
Ще Сенека Старший у своїх «Контроверсіях» нарікає на те, що серед сучасної йому молоді ніхто не заслуговує на те, щоб його назвати «мужем» (
10
Ганнібал перемагав зброєю, але сам був переможений пороками (LI, 6); неперекладна гра слів та алітерація (