Від командорського корабля до «Дианы» вже йшла невелика швидкохідна шлюпка. Високий довгов’язий лейтенант крикнув ще здалеку:
— Звідки прибули?.. Куди йдете?..
Головнін відповів. Немов бавлячись початою Корветом грою в таємничість, лейтенант наказав ' матросам розвернути шлюпку і помчав назад, до свого корабля.
На командорському судні команда квапливо ставила паруси й вибирала канати. Звідусюди від англійських військових кораблів до «Дианы» поспішали шлюпки, переповнені озброєними матросами. Аж ось командорський фрегат вибрав якорі і майже впритул підійшов до шлюпа. Вже знайомий лейтенант, перехилившись через поручні, прокричав загрозливо:
— При спробі тікати будете потоплені… Оголошую, що з цієї хвилини шлюп «Диана» є наш законний приз…
— З якої причини? — вражено спитав Головнін.
— З причини війни між Англією і Росією…
Із шлюпок, що оточили «Диану», вже видиралися на її борт кілька десятків англійців. Жерла берегових гармат погрозливо обернулись до шлюпа…
— Я запитував вас про салют, — сказав Головнін, — а ви зустрічаєте нас форменим парадом…
Лейтенант відгукнувся зневажливо:
— Потрудіться передати мені флаг та суднові документи…
— Ви не одержите ні того, ні того…
— А це ж чому?
— В мене є пропуск англійського уряду. Про це ви не догадалися спитати?
Недоумкуватий лейтенант, перемагаючи ніяковість, промимрив уже іншим тоном:
— А ви не обманюєте?..
— З вами говорить капітан російського військового корабля…
— О, розумію!..
Лейтенант піднявся на ванти і дав команду:
— Усім повернутись на свої судна…
Головніну він сказав уже майже привітно:
— Зараз я відправлю повідомлення про це своєму командирові. Вам доведеться почекати його рішення.
— Що ж, це вже краще, — мовив Головнін. — Ваші хлопці, мабуть, скучили за призами, та ще такими, що самі йдуть у руки…
— Ого! — добродушно засміявся лейтенант. — Ще як скучили!..
Посильний, що прибув за годину від капітана Корбета, мало скидався на моряка: м’яка, ковзиста хода, вкрадлива усмішка, білі, випещені руки… Головнін подумав: «Яка проява! Бачу, чого ти. прийшов…»
Посильний, здавалося, був дуже радий з тієї звістки, яку приніс:
— Капітан Корбет вельми жалкує, — так, так, вельми жалкує, що не має часу для візиту до вас, пане командир… Лейтенанта Рікорда та його супутників уже звільнено. У Капштадт з донесенням командорові про ваше прибуття помчав кур’єр. Ви можете почувати себе цілком вільно, капітан тільки просить без його відома не міняти якірної стоянки… І ще капітан цікавиться: хіба ви не знали про стан війни?..
— Я б не забився в цю глушину, якби знав! — сказав Головнін.
— Дуже шкода! — вигукнув посильний, силкуючись виявити на обличчі щирий жаль. — Але, коли не помиляюсь, ваш шлях на схід?
— То що? — неуважно спитав Головнін.
— Тут бувають дуже темні ночі…
— Я не знаю…
— Добрий попутний вітер і темна ніч…
— Капітан Корбет доручив вам переказати й це?
Англієць зробив перелякане обличчя:
— Ну що ви!.. За це він може повісити на реї…
— Либонь, він так і зробить…
Гра ставала забавною. Головнін уважно стежив за посильним. Той все ще удавав переляканого:
— Я просто помилився на слові… Між іншим… Однак, хочете, я буду одвертим? Я вірю вам, російському офіцерові, — ні, ви не здатні на зрадництво. Я теж ладен утекти з цього пекла! Коли б тільки знайти друзів…
— Осічка! — мовив Головнін по-російському.
Агент стрепенувся:
— Що ви сказали?..
Головнін переклав це слово англійською мовою. Посильний враз потемнів.
— Перекажіть капітанові, — промовив Головнін, — що про втечу я не маю й гадки. Пропуск англійського уряду дає мені право відкрито, серед білого дня підняти якорі…
— Ви можете почувати себе цілком вільно! — повторив агент.
— І ще перекажіть, — додав Головнін, — що я не терплю провокацій. А втім, він, може, не знає про те, що ви мені запропонували?
Весела усмішка посильного стала судорожною. Задкуючи, він вийшов з каюти.
Петро Рікорд і його супутники повернулися на шлюп уночі. Ще здалеку Головнін почув Петрів голос: Рікорд з чогось кепкував, і, зачеплені, мабуть, його жартом, дружно засміялись матроси. Шлюпка причалила до борту, і, ніби в одну мить, — так здалося Головніну, — Рікорд опинився перед ним, козирнув, пристукнув каблуками: