я втратив напрям
i зв’язок
хоч вистраждав усi орiєнтири
я втратив нюх
i втрату цю нiчим
не компенсую
я заблукав
бо забував дивитися
у небо
менi б хоч трохи снiгу
i я знайду вас
по слiдах
Нарештi дочекались снiгу.
Йому давно прийти пора.
Я пiвзими за ним пробiгав
i в пазуху для зайцiв крав.
Злодiйство не прощалося менi,
я оправдатись був не в змозi.
У пазуху згортав для зайцiв снiг,
а вiн щоразу танув без морозiв.
Той снiг прийшов, прийшов i лiг,
худий мороз узяв його на руки.
У неба на високому чолi
зостався слiд великої розлуки.
Лежить, закiнчивши полiт,
прибитий до землi слiдами зайцiв.
Оце Оленчин босий слiд,
а ось Наталинi кругленькi пальцi.
Агов, ви де?!
Вас брат удома жде.
Вiн чаєм грiється на кухнi.
Ви ж у вечiрнiх довгих сукнях
танцюєте мазурку при свiчках,
довкола вас все: ах та ах! -
iз фракiв сиплять комплiменти зайцi.
А брат самотнiй у куфайцi
сидить i жде.
Ви де?
спалили осiнь
на вогнищах наче
вiдьму
i я
пiдкинув у вогонь
своїх печальних
вiршiв
нехай погрiють
зайцi
босi лапи
Зустрiлись ми не випадково.
Вiзьми мене з собою в Ковель.
У полi назбираємо квiток.
Прийдемо, вклонимось хазяйцi.
Наталя запитає: - Хто?
Хазяйка вiдповiсть: - До тебе зайцi.
мокрий нiс осенi
тулиться до шибки
гумовi чоботи зостались
за порогом
усiх її надiй
коханий про що ти думаєш
про зайцiв
так розбиваються серця
Ти повернулася.
Я не чекав.
- А це тобi вiд зайця,-
протягуєш синього олiвця,-
не люблю
коли у тебе очi
сiрi.
дай руку погадаю
менi усе вiдомо
ти любиш
так люблю
остерiгайся
ти вивчив норови жiнок
але не знаєш
зайцiв
не довелось побачити
вiйну
та довелось на нiй побути
вiн був поцiлений
хрущем у скроню
i не вернувся
його оплакували зайцi
рясними й щирими сльозами
за пару качанiв
колгоспної капусти
моя квадратна голова
гойдалася над дахом
в той час як я закоханий
сидiв на ганку
вона була прекрасна
вона була моя
i я в її очах
ловив форель
завжди тверезий заєць перебив
хiба форель живе
у кавi
в душi вогонь
i брязкiт вiдер
нема води
гуляє вiтер
а довгий полум’я язик
прилип
до пiднебiння неба
це знову зайцi
грались сiрниками
боса нога на холодному порозi
читає останнi вiстi
розпочинає з погоди
повернувшись до полiтики
п’ятою
переглядає оголошення
та не всi пальцi уважнi
великий по-котячому вмивається
а мiзинець розвеселився
наче заячий хвiст
обидва ж бо малi та несерйознi
до речi коли ж вони
востаннє бачились
найшвидше старiють
вiстi
АФІРМАЦІЇ
цей лiс сховати можна у кишенi
вiд заячих бажань
такi вони мiзернi
такий нiкчемний лiс
перед лицем сокири
такi великi запити в кишенi
та скiльки в себе не вмiщала б
завжди залишиться мiлкою
я тiльки крапка
в просторi i часi
я чийсь останнiй крик
i чийсь жаданний спокiй
полiно у чийомусь оцi
чиєсь вологе око
я те що є
i те що вже було до мене
i те що пiсля мене буде
я тiльки я
у гамi розумiнь
i значень
менi
не свiтить бiльше сонях
хоча й цвiте
зате кусають бджоли
i не кусають комарi
ти захворiв
ти знову втратив вiру
шепоче нiжно яблуня
приймаючи мене
в обiйми
щастя це iскриста снiжина
на дiвочих вiях
саме того ока
у яке я щойно
її
поцiлував
лише босим
дозволяв собi постояти
на порозi рiдної хати
а взутим завжди
через нього переступав
порiг впiзнавав його
здалеку
господар iде