Воно перед вами кружляє,
мов існують, оскільки є камінь, ще й інші браття.
MIT BRIEF UND UHR
Wachs,
Ungeschriebenes zu siegeln,
das deinen Namen
erriet,
das deinen Namen
verschlüsselt.
Kommst du nun, schwimmendes Licht?
Finger, wächsern auch sie,
durch fremde,
schmerzende Ringe gezogen.
Fortgeschmolzen die Kuppen.
Kommst du, schwimmendes Licht?
Zeitleer die Waben der Uhr,
bräutlich das Immentausend,
reisebereit.
Komm, schwimmendes Licht.
З ЛИСТОМ І ДЗИГАPEM
Віск,
щоб запечатати ненаписане,
що ім'я твоє
відгадало,
що ім'я твоє
в таємницю вгортає.
Ти зблиснеш, плинуче сяйво?
Пальці, так само воскові,
протягнуті через
чужі, позначені болем, кільця.
Пучки розплавлені.
Ти зблиснеш, плинуче сяйво?
Щільники дзиґаря порожні без часу,
незайманий рій бджолиний,
готовий до мандрів.
Зблисни, плинуче сяйво.
UNTER EIN BILD
Rabenüberschwärmte Weizenwoge.
Welchen Himmels Blau? Des untern? Obern?
Später Pfeil, der von der Seele schnellte.
Stärkres Schwirren. Näh'res Glühen. Beide Welten.
ПІД ОДНУ КАРТИНУ
Зграя круків над полем пшеничним.
Якого це неба блакить? Долішнього? Горнього?
Пізня стріла, випущена душею.
Лютіше свистіння. Ближче палання. Обидва світи.
HEIMKEHR
Schneefall, dichter und dichter;
taubenfarben, wie gestern,
Schneefall, als schliefst du auch jetzt noch.
Weithin gelagertes Weiß.
Drüberhin, endlos,
die Schlittenspur des Verlornen.
Darunter, geborgen,
stülpt sich empor,
was den Augen so weh tut,
Hügel um Hügel,
unsichtbar.
Auf jedem,
heimgeholt in sein Heute,
ein ins Stumme entglittenes Ich:
hölzern, ein Pflock.
Dort: ein Gefühl,
vom Eiswind herübergeweht,
das sein tauben-, sein schnee —
farbenes Fahnentuch festmacht
ПОВЕРНЕННЯ
Снігопад, густіший, густіший,
голубиної барви, як вчора,
снігопад, мовби спиш ти донині.
Білина, простерта у далеч.
По ній, безкінечний,
саней загублений слід.
Під нею, у сховах,
ледь проступає,
ранячи зір,
горбок за горбочком,
незримо.
На кожнім,
обернене до сьогодні,
німотою поглинуте Я:
стовпок, дерев'яний.
Там: душа,
крижаним обдувається вітром,
свій стяг напинає, барви
голубиної, снігової.
UNTEN
Heimgeführt ins Vergessen
das Gast-Gespräch unsrer
langsamen Augen.
Heimgeführt Silbe um Silbe, verteilt
auf die tagblinden Würfel, nach denen
die spielende Hand greift, groß,
im Erwachen.
Und das Zuviel meiner Rede:
angelagert dem kleinen
Kristall in der Tracht deines Schweigens.
УНИЗУ
Допроваджена в забуття
візитна розмова наших
повільних очей.
Допроваджена склад за складом, роздільно
на осліплених днем гральних костях, що їх
підхоплює зайнята грою рука, велика,
у мить прокидання.
І надмір мого промовляння:
нашарований на маленький
кристал у шатах твого мовчання.
HEUTE UND MORGEN
So steh ich, steinern, zur
Ferne, in die ich dich führte:
Von Flugsand
ausgewaschen die beiden
Höhlen am untern Stirnsaum.
Eräugtes
Dunkel darin.
Durchpocht
von schweigsam geschwungenen Hämmern
die Stelle,
wo mich das Flügelaug streifte.
Dahinter,
ausgespart in der Wand,
die Stufe,
drauf das Erinnerte hockt.
Hierher
sickert, von Nächten beschenkt,
eine Stimme,
aus der du den Trunk schöpfst.
НИНІ Й ЗАВТРА