Ще слово, як це, й молоточки
заграють у вільнім просторі.
WEISS UND LEICHT
Sicheldünen, ungezählt.
Im Windschatten, tausendfach: du.
Du und der Arm,
mit dem ich nackt zu dir hinwuchs,
Verlorne.
Die Strahlen. Sie wehn uns zuhauf.
Wirtragen den Schein, den Schmerz und den Namen.
Weiß,
was sich uns regt,
ohne Gewicht,
was wir tauschen.
Weiß und Leicht:
laß es wandern.
Die Fernen, mondnah, wie wir. Sie bauen.
Sie bauen die Klippe, wo
sich das Wandernde bricht,
sie bauen
weiter:
mit Lichtschaum und stäubender Welle.
Das Wandernde, klipenhaft winkend.
Die Stirnen
winkt es heran,
die Stirnen, die man uns lieh,
um der Spiegelung willen.
Die Stirnen.
Wir rollen mit ihnen dorthin.
Stirnengestade.
Schläfst du?
Schlaf.
Meermühle geht,
eishell und unerhört,
in unsern Augen.
БІЛЕ Й ЛЕГКЕ
Дюни серпасті, без ліку.
В затінку вітру, тисячократно: ти.
Ти і рука,
якою нагим я до тебе проріс,
Втрачена.
Проміння. Воно звіває нас в кучугуру.
Ми несемо сіяння, біль та ім'я.
Біле,
що біжить нам навстріч,
невагоме,
що ми міняємо.
Біле й легке:
хай мандрує собі.
Далечі, місяцеближні, як ми. Вони щось мурують.
Вони мурують стрімчак, об який
мандрівне розіб'ється,
вони продовжують
мурувати:
з піною сяйва й бризками хвилі.
Мандрівне, що змахами манить зі скелі.
Воно зманює
чола,
чола, які нам позичено
для віддзеркалень.
Чола.
Ми котимо з ними туди.
Чіл узбережжя.
Ти спиш?
Поспи-но.
Млин моря кружля своє жорно,
кригосяйно й нечутно,
в наших очах.
SPRACHGITTER
Augenrund zwischen den Stäben.
Flimmerntier Lid
rudert nach oben,
gibt einen Blick frei.
Iris, Schwimmerin, traumlos und trüb:
der Himmel, herzgrau, muss nah sein.
Schräg, in der eisernen Tülle,
der blakende Span.
Am Lichtsinn
errätst du die Seele.
(Wär ich wie du. Wärst du wie ich.
Standen wir nicht
unter einem Passat?
Wir sind Fremde.)
Die Fliesen. Darauf,
dicht beieinander, die beiden
herzgrauen Lachen:
zwei
Mundvoll Schweigen.
МОВНІ ҐРАТИ
Кружальця очей поміж пруттям.
Звір мерехтливий — повіка —
веслує угору,
звільняє наш позір.
Райдужна оболонка, плавунка, безсонна й похмура:
небо, сердечносіре, напевне, вже близько.
Навскіс, в залізній петлі,
скіпка, що чадить.
За сенсом світла
збагнеш у ній душу.
(Коли б я був, як ти. Коли б ти був, як я.
Чи не стояли б ми
під одним і тим же пасатом?
Ми тут чужі.)
Плити камінні. На них
щільно одна попри одну, обидві
сердечносірі калюжі:
дві
жменьки мовчання.
SCHNEEBETT
Augen, weltblind, im Sterbegeklüft: Ich komm,
Hartwuchs im Herzen.
Ich komm.
Mondspiegel Steilwand. Hinab.
(Atemgeflecktes Geleucht. Strichweise Blut.
Wölkende Seele, noch einmal gestaltnah.
Zehnfingerschatten — verklammert.)
Augen weltblind,
Augen im Sterbegeklüft,
Augen Augen:
Das Schneebett unter uns beiden, das Schneebett.
Kristall um Kristall,
zeittief gegittert, wir fallen,
wir fallen und liegen und fallen.
Und fallen:
Wir waren. Wir sind.
Wir sind ein Fleisch in der Nacht.
In den Gängen, den Gängen.
СНІГОВЕ ЛОЖЕ
Очі, засліплені світом, у смертній безодні: Я йду,
цупким зростанням у серці.
Я йду.
Люстро місячне, стрімкість стіни. Нижче.
(Заплямоване подихом світло. Смугами кров.
Душа, що хмариться, ще раз близька до постави.
Десятипальцева тінь — скобами скута.)