SCHUTTKAHN
Wasserstunde, der Schuttkahn
fährt uns zu Abend, wir haben,
wie er, keine Eile, ein totes
Warum steht am Heck.
………………………………….
Geleichtert. Die Lunge, die Qualle
bläht sich zur Glocle, ein brauner
Seelenfortsatz erreicht
das hellgeatmete Nein.
БАРЖА З ГАЛЬКОЮ
Година води, баржа з галькою
везе нас у вечір, нам,
як і їй, немає куди поспішати, мертве
Чому стоїть на кормі.
………………………………….
Розвантажено. Легеня, медуза,
розбухає до дзвона, бурий
відросток душі сягає
світлодиханного Ні.
IV
KÖLN, AM HOF
Herzzeit, es stehn
die Geträumten für
die Mitternachtsziffer.
Einiges sprach in die Stille, einiges schwieg,
einiges ging seiner Wege.
Verbannt und Verloren
waren daheim.
Ihr Dome.
Ihr Dome ungesehn,
ihr Ströme unbelauscht,
ihr Uhren tief in uns.
КЕЛЬН, AM ГОФ[3]
Серця пора,
наснилі нам правлять за
опівнічне число.
Щось промовляло у тишу, щось німувало,
щось ішло своїм шляхом.
Вигнанці й блукальці
мали домівку.
О собори.
О небачені досі собори,
о непідслухані води,
о годинники глибоко в нас.
IN DIE FERNE
Stummheit, aufs neue, geräumig, ein Haus —:
komm, du sollst wohnen.
Stunden, fluchschön gestuft: erreichbar
die Freistatt.
Schärfer als je die verbliebene Luft: du sollst atmen,
atmen und du sein.
У ДАЛИНУ
Заніміння, знову, безмежне, дім —:
приходь, ти можеш тут жити.
Години, складені, ніби чудесне прокляття: досяжний
сховок.
Гостріша, ніж звично, рештка повітря: ти можеш дихати,
дихати й бути собою.
EIN TAG UND NOCH EINER
Föhniges Du. Die Stille
flog uns voraus, ein zweites,
deutliches Leben.
Ich gewann, ich verlor, wir glaubten
an düstere Wunder, der Ast,
rasch an den Himmel geschrieben, trug uns, wuchs
durchs ziehende Weiß in die Mondbahn, ein Morgen
sprang ins Gestern hinauf, wir holten,
zerstoben, den Leuchter, ich stürzte
alles in niemandes Hand.
ДЕНЬ І ЩЕ ОДИН
Фенове Ти. Ця тиша
йшла разом з нами, як друге
виразне життя.
Я здобув, я програв, ми вірили
у похмурі дива, ця гілка,
блискавично накреслена в небі, несла нас, вросла
крізь мандруючу білість у місячний тракт, світанок
стрибнув аж у вчора, ми забрали,
збентежені вкрай, світильник, я тицьнув
усе це в нічийну долоню.
IN MUNDHÖHLE
In Mundhöhle, fühlbar:
Finstergewächs.
(Brauchst es, Licht, nicht zu suchen, bleibst
das Schneegarn, hältst
deine Beute.
Beides gilt:
Berührt und Unberührt.
Beides spricht mit der Schuld von der Liebe,
beides will dasein und sterben.)
Blattnarben, Knospen, Gewimper.
Äugendes, tagfremd.
Schelfe, wahr und offen.
Lippe wusste. Lippe weiß.
Lippe schweigt es zu Ende.
НА РІВНІ УСТ
На рівні уст, відчутно:
нетрі мороку.
(Не мусиш, сяйво, шукати його, лишишся
сніговим прядивом, втримаєш
свою жертву.
Обоє правдиві:
Торканне й Недоторканне.
Обоє говорять з провиною про кохання,
обоє жадають тут бути і вмерти.)
Рубці на листках, пуп'янки, безліч вій.
Пильне вдивляння, дневі чуже.
Шкаралуща, правдива й відкрита.
Уста відали. Уста відають.
Уста домовчать до останку.
EINE HAND
Der Tisch, aus Stundenholz, mit
dem Reisgericht und dem Wein.
Es wird
geschwiegen, gegessen, getrunken.