Die Träne, halb,
die schärfere Linse, beweglich,
holt dir die Bilder.
ОКО, РОЗПЛЮЩЕНЕ
Години, травневої барви, холодні.
Те, що більше не має наймення, гаряче,
чутне в устах.
Голос Нікого, знову.
Болюча глибінь очних яблук:
повіка
не загороджує шлях, вія
не перелічує того, що настає.
Сльоза, половинна,
найпрозоріша лінза, рухлива,
достачає тобі образи світу.
OBEN, GERÄUSCHLOS
OBEN, GERÄUSCHLOS, die
Fahrenden: Geier und Stern.
Unten, nach allem, wir,
zehn nach der Zahl, das Sandvolk. Die Zeit,
wie denn auch nicht, sie hat
auch für uns eine Stunde, hier,
in der Sandstadt.
(Erzähl von den Brunnen, erzähl
von Brunnenkranz, Brunnenrad, von
Brunnenstuben — erzähl.
Zähl und erzähl, die Uhr,
auch diese, läuft ab.
Wasser: welch
ein Wort. Wir verstehen dich, Leben.)
Der Fremde, ungebeten, woher,
der Gast.
Sein triefendes Kleid.
Sein triefendes Auge.
(Erzähl uns von Brunnen, von —
Zähl und erzähl.
Wasser: welch
ein Wort.)
Sein Kleid-und-Auge, er seht,
wie wir, voller Nacht, er bekundet
Einsicht, er zählt jetzt,
wie wir, bis zehn
und nicht weiter.
Oben, die
Fahrenden bleiben
unhörbar.
ВГОРІ, БЕЗШЕЛЕСНО
ВГОРІ, БЕЗШЕЛЕСНО,
мандрівці: коршак і зоря.
Долу, по всьому вже, ми
десять числом, піщаний народ. Час
чом би й ні, він має
годину й для нас, тут,
у піщаному місті.
(Розкажи про криниці, розкажи
про криничний вінець, криничну корбу, про
криничне цямриння — розкажи.
Полічи й розкажи, година,
навіть оця, вона також спливає.
Вода: що за
слово. Ми збагнули тебе, життя.)
Чужинець, непроханий, звідкіля він,
далекий гість.
Його цибеніюча одіж.
Його цибеніюче око.
(Розкажи про криниці, про —
полічи й розкажи.
Вода: що за
слово.)
Його одіж-та-око, він стоїть,
як і ми, повен ночі, виявляє
розважність, він лічить тепер,
як і ми, до десяти
і не далі.
Вгорі,
мандрівці
зовсім
нечутні.
DIE WELT
DIE WELT, zu uns
in die leere Stunde getreten:
Zwei
Baumschäfte, schwarz,
unverzweigt, ohne
Knoten.
In der Düsenspur, scharfrandig, das
eine frei —
stehende Hochblatt.
Auch wir hier, im Leeren,
stehn bei den Fahnen.
СВІТ
СВІТ, що прийшов до нас
у порожню годину:
Два
дерев'яні ратища, чорні,
без відгалужень, без
сучків.
Слід реактивного літака, в ньому
скраєчку
тріпоче високо самотній листок.
Ми також отут, на безлюдді,
чатуєм знамена.
EIN HOLZSTERN
EIN HOLZSTERN, blau,
aus kleinen Rauten gebaut. Heute, von
der jüngsten unserer Hände.
Das Wort, während
du Salz aus der Nacht fällst, der Blick
wieder die Windgalle sucht:
— Ein Stern, tu ihn,
tu den Stern in die Nacht.
(— In meine, in
meine.)
ДЕРЕВ'ЯНА ЗІРКА
ДЕРЕВ'ЯНА ЗІРКА, блакитна,
змайстрована з ромбиків. Нині,
наймолодшими з наших рук.
Це слово, в той час,
коли ти видовбуєш сіль із ночі, погляд
знову шукає в небі смужку сяйва:
— Зірка, поклади її,
поклади-но цю зірку в ніч.
(— У мою, у
мою.)
SOMMERBERICHT
Der nicht mehr beschrittene, der
umgangene Thymianteppich.
Eine Leerzeile, quer
durch die Glockenheide gelegt.
Nichts in den Windbruch getragen.
Wieder Begegnungen mit
vereinzelten Worten wie:
Steinschlag, Hartgräser, Zeit.