Не знаю, чим вона живе, та, гадаю, їй довелося продати більшість цінного майна з вілли, щоб виплатити борги чоловіка».
Я запитав у хрещеного батька, Ніка Кендала, чи пам’ятає він Корінів. Він пам’ятав, але думки про них був не найкращої.
— Коли я був малим, вони все прохвиськали, — розповідав він. — Програли всі гроші та маєтки, а тепер ще й будинок, той, на березі Теймара, перетворився на розвалений сарай. Років сорок як стоїть порожній. Якщо не помиляюся, батьком цієї жінки був Александер Корін — він начебто переїхав на континент. Другий син другого сина. Не знаю, що з ним потім сталося. Емброуз не писав, скільки цій графині років?
— Ні, — відповів я. — Він лише повідомив, що вона вийшла заміж у дуже юному віці, та не вказував, як давно. Гадаю, вона середнього віку.
— Вона, мабуть, неймовірно приваблива, якщо вже містер Ешлі звернув на неї увагу, — зауважила Луїза. — Я вперше чую, щоб він захоплювався жінкою.
— У цьому, гадаю, й секрет, — відповів я. — Певно, вона некрасива та скромна, тож він не відчуває необхідності обсипати її компліментами. Пречудово.
Прийшло ще кілька плутаних листів, без якихось особливих новин. То він щойно повернувся з обіду від кузини Рейчел, то саме вирушав до неї на обід. За його словами, у Флоренції серед її друзів було лише кілька душ, які при нагоді могли б дати чесну безкорисливу пораду. Емброуза тішило, як він сам писав, стати одним із них. Вона ж була неймовірно вдячна. Попри широке коло інтересів, Рейчел здавалася, на диво, самотньою. У неї не було нічого спільного із Санґаллетті, і вона не приховувала того, що їй усе життя не вистачало англійських друзів. «Відчуваю, що здобув ще щось, — писав він, — окрім сотень нових рослин, які привезу з собою додому».
Минув якийсь час. Він нічого не писав про дату свого повернення, та зазвичай приїздив додому під кінець квітня. Зима, здавалося, затримувалась, і морози, такі нечасті гості на західних землях, стояли навдивовижу суворі. Зачепило кілька молодих камелій, і я сподівався, що Емброуз не повернеться надто рано й не відчує на собі цих злив та холодних вітрів.
Незабаром після Великодня від нього надійшов лист. «Любий хлопчику, — писав він, — тебе дивує моя мовчанка. Правда в тому, що я ніколи не подумав би, що коли-небудь писатиму тобі такого листа. Воля Божа — річ непередбачувана. Ти завжди був настільки близький мені, що, мабуть, трохи вже відчув те сум’яття, яке не покидає мене останні кілька тижнів. Сум’яття — не зовсім підхоже слово. Краще сказати, ніяковість, яка зрештою перетворилася на впевненість. Рішення я ухвалював без поспіху. Як тобі відомо, я надто відданий власним звичкам, щоб через миттєву примху змінювати весь свій життєвий уклад. Та я знав ще кілька тижнів тому, що інакше просто й бути не може. Я знайшов дещо, чого ніколи раніше не знаходив, ба навіть гадки не мав, що воно існує. Навіть зараз мені важко повірити в те, що сталося. Не раз мої думки линули до тебе, та чомусь не вистачало ні спокою, ні відваги, щоб написати. До сьогодні. Ти маєш знати, що два тижні тому ми з твоєю кузиною Рейчел одружилися. Зараз проводимо свій медовий місяць у Неаполі, та невдовзі маємо намір повернутися до Флоренції. А що буде далі, важко сказати. Ми ще нічого не планували, і єдине, чого нам зараз хочеться, це жити сьогоднішнім днем.
Сподіваюся, Філіпе, незабаром ви познайомитесь. Я міг би надто детально описати її зовнішність і її доброту, її непідробну чуйність. Та в усьому цьому ти пересвідчишся сам. Чому вона обрала мене, сварливого цинічного жінконенависника, з-поміж усіх інших, чи взагалі є ще хтось на мене схожий, я не знаю. Вона дражнить мене цим, і я визнаю свою поразку. Поразка від такої людини, як вона, — це, в певному сенсі, перемога. І я цілком міг би назвати себе переможцем, а не переможеним, якби це не звучало так до біса зарозуміло.
Повідом усім новину, передавай привітання, і від неї також, та пам’ятай, любий мій хлопчику, мій парубійку, що цей шлюб, такий пізній у моєму житті, анітрохи не послабить моїх до тебе почуттів. Ба більше, посилить їх, і тепер, коли я вважаю себе найщасливішим із чоловіків, я приділятиму тобі ще більше уваги, ніж раніше, а вона мені в цьому допомагатиме. Напиши якнайшвидше, і як зможеш, то додай кілька вітальних слів для своєї кузини Рейчел.