Знову хтось прочовгав коридором.
— Сусідко! — Майже без стуку ввійшов у кімнату Коля.
— Ти що робиш? — Очі його блискотіли, на рожевому обличчі смикалася посмішка. — Пішли до нас.
— Чого?
— Пішли в гості, посидимо, побалакаємо. — Він схопив Ольгу за руку, потяг так різко, що вона ледь втрапила ногами в капці. Коля засміявся, і Ольга помітила на шиї грубі, червоно-фіолетові кручені рубці.
Він перехопив її за талію, потяг у коридор.
— Мадам, я виключив ваш чайник, — в коридорі курив один з гостей.
— Шурик! Кидай цигарку, пішли наллємо штрафну. — Коля, заточуючись, махнув рукою, потяг Шурика за собою.
За столом сидів, важко зіпершись на лікті, сивий немолодий чоловік. Ольга не хотіла горілки.
— Давай, давай! — Коля хлюпнув у чарку, потекло по руці, капнуло на Ольжин халат. — Ой, ой, ой! — похитав, сміючись, головою.
— Що ж ти так, — підвів голову сивий.
Коля знову засміявся.
— Будьмо!
Випили. Шурик запалив цигарку, Коля скривився, хекнув і почав метушливо підгортати долонею на столі виделки, шматки хліба, цигарковий попіл. Підсунув Ользі тарілку з пошматованою яєчнею.
— Вибачайте, ікри заморської немає, — дихнув прямо в обличчя перегаром.
Ольга хотіла поставити півчарки.
— Ні-ні! — Він різко перегородив дорогу її руці. Ольга допила, закусила скоринкою.
— Отак-то, Салямон. — Коля закачував рукави сорочки.
— Що? — Салямон глянув на нього крізь щілини одутлого обличчя, почав колупатися сірником в зубах.
Схоже, розмова у них не клеїлась.
— Як діла? — Наче згадав про Ольгу Коля.
— Нічого.
— Тоді ще по одній.
— Ні, ні, — мотнула головою Ольга.
Шурик сидів збоку, акуратно струшуючи попіл у кришечку від горілки, розглядав Ольгу в профіль. Коля помітив його погляд.
— Що, гарна в мене сусідка? Незаміжня, — цокнув язиком.
— Заміжня!
— Та ну! — Удавано витріщив очі.
Шурик мовчки посміхнувся. Коли він клав кришечку на стіл, Ольга помітила, що в нього дуже чисті руки. — Де ви працюєте? — Запитав.
— В гастрономі, — Ольга повернулась, глянула в спокійно-глибокі темні очі. Щось в них пробігло, смикнуло брову. Він приємно здивувався. Салямон засопів, зламав сірник грубими пальцями, підвівся.
— Якщо надумаєш, подзвони, — незадоволено прохрипів.
Коля встав, похитнувся, кивнув для годиться головою, повів його до дверей. Шурик пересів до столу, налив води. Тихо грало радіо, в голові Ольги ставало тепло.
— Гарна поляна, — скептично кивнув на брудний стіл Шурик.
Ользі стало незручно.
— Синок, — Коля плюхнувся на стілець. — Ти поняв?
Шурик мовчав.
— Я, мабуть, піду. Спасибі, — Ольга хотіла вийти.
— Сиди, сиди! — Коля був збуджений і чимось обурений. — Зараз поставимо крапку і всі підемо. Всі!.. А я з болотом діла не маю! — Рубонув у повітрі рукою. Потім схопив пляшку, почав розливати, переливаючи через край. — Ні! Шурик, ти поняв!? — Коля постукав по столі кулаком. — Побачимо, хто кого!