Так минали день за днем. Мені довелося визнати про себе: те, що я робила сама, не викликало в мене особливого захоплення. Лише речі, так чи інакше пов’язані з Лілою, ставали для мене важливими. Та якщо вона відходила, якщо ті речі не були відзначені її присутністю, вони немовби вицвітали, покривалися пилом. Середня школа, латинь, підручники видавалися мені не такими принадними, як виробництво та ремонт взуття, і це мене пригнічувало.
Та одної неділі все знову змінилося. Кармела, Ліла і я пішли до церкви на заняття з катехізису, щоб підготуватися до першого причастя та сповіді. Після занять Ліла сказала, що їй треба кудись у справах, і пішла. Та я помітила, що вона не рушила у напрямку свого дому; на мій великий подив вона увійшла до початкової школи.
Я пройшла ще трохи разом з Кармелою, але мені було нудно, і я розпрощалася з нею, обійшла навколо будинку і повернулася. У неділю школи були зачинені, як це Ліла туди увійшла? Роздумуючи над цим і гублячись у здогадках, я зайшла до фойє школи. Відтоді як я закінчила початкову школу, я більше ні разу сюди не заходила. Я розхвилювалася, відчувши знайомий запах, що вселяв мені спокій та упевненість у собі, яких я більше не мала. Я зайшла у єдині відчинені не першому поверсі двері. То була велика кімната, добре освітлена неоновими лампами. Усі стіни заставлені шафами зі старими книжками. Я нарахувала там з десяток дорослих і купу дітлахів. Вони брали до рук книги, гортали сторінки, ставили їх на місце, вибирали. Вибравши, ставали у чергу перед письмовим столом, за яким сидів затятий ворог вчительки Олів’єро, вчитель Ферраро, — худий, з коротко стриженим сивим волоссям. Ферраро перевіряв вибрану книжку, робив якісь нотатки у реєстраційному журналі, і відвідувачі ішли собі, прихопивши одну чи кілька книжок.
Я озирнулася довкола. Ліли не було, мабуть, вже пішла. Що вона робила? До школи вона більше не ходила, цікавилася черевиками та чоботами, і незважаючи на це, не сказавши мені ні слова, приходила сюди по книжки? Їй тут подобалося? То чому вона мене ні разу не покликала із собою? Чому залишила мене з Кармелою? Чому розповідала мені лише про те, як притирати підошву, а не про те, що читала?
Я розгнівалася і втекла звідти.
Протягом наступних тижнів моє навчання в школі видалося мені ще більш беззмістовним та безрадісним, аніж раніше. Та згодом мене завалило контрольними завданнями та підготовкою до опитувань, які проводилися наприкінці навчального року; я дуже боялася, що в мене будуть погані оцінки, а тому вчилася хоч і непослідовно, але багато. До того ж у мене малися й інші переживання. Мати заявила, що у мене дуже фривольний вигляд із тими грудьми, що з’явилися, а тому повела купувати бюстгальтер. Вона здавалася роздратованішою, аніж зазвичай, немовби соромилася, що в мене були груди і місячні. Свої незграбні настанови вона промовляла різким, невдоволеним тоном, і вони були односкладними та недостатніми. Не встигала я щось у неї запитати, як вона вже відверталася і йшла геть своєю кульгавою ходою.