При видачі сотням обіду причвалав до нас на коні пор. Цапяк, адьютант підп. Кравса з приказом негайно йти до протинаступу на Посаду Хирівську і Хирів. Через кілька хвилин курінь був готовий і ми рушили бойовим порядком через Фельштин і Городовичі до наступу. Наближаючись осторожно до Посади Хирівської ми дістали сильний огонь з правої сторони, з двора Слухиня. Короткий наказ і ми розвинулись у розстрільну до наступу на двір, звідки впали стріли. Одна сотня пішла фронтально, друга вдарила з лівого боку. Заграли скоростріли і бій почався. Короткими і скорими скоками ми посувались вперед, все ближче й ближче до ворога. Нараз грімке «гурра» — і ми вдерлис ь до двора. Поляки пішли в розтіч, а ми зайнявши Слухиню, пігнали за ними дальше і здобули Посаду Хирівську, а відтак по короткім, але завзятім бою, станцію і місто Хирів. Ворог вивтікав в безпорядку в двох напрямках — на Старяву і на Добромиль. В міжчасі стемніло і почав падати сніг. Щоб не дати нагоди розпорошеному ворогові зібратись ми напирали дальше і пізнім вечором, около 11-тої год. ми зайняли Добромиль. Тут ми заночували і вислали до коменданта відтинку, підп. Кравса, звідомлення про вислід боїв. Над ранком долучилася до нас сотня пор. Антона Тарнавського і ми перевели тим часову обсаду Добромиля в той спосіб, що сотня пор. Тарнавського мала держати залізничний двірець в Добромилі, а мої дві сотні узгір’я в напрямі сіл Ляцке і Нижанковичі. В Добромилі ми задержались всього два дні. Прийшов свіжий приказ до дальшого наступу на Нижанковичі і Перемишль. Я вислав дві сотні — сотнн, пор. Тарнавського і сотню чет. Капеніса — до фронтального наступу на Нижанковичі, а сам з сотнею чет. Каравана і одним скорострілом, як забезпекою лівого крила, пішов в обхід через Гійсько і Сиракізці до села Горохівці. Тут ми наскочили несподівано на слабо обсаджений горохівський форт), прогнали ворога й обсадили форт і ціле село. Звідси я вислав одну чету на санях з чет. Караваном в погоні за ворогом і ця чета зайняла вечором форт «Оптень» в Пикуличах, віддалений 2 км. від Перемишля. Так заскочений і частинно окружений ворог вже не ставив більшого опору і під заслоною ночі вивтікав з Нижанкович до Перемишля. Ці два перемиські форти — в Горохівцях і Пикуличах — це були найдальше висунені на захід наші позиції, які нам удалось здобути з початком грудня 1918 р. під час т. зв. першої офензиви на Перемишль під проводом підп. Кравса.
Не довго ми тішились перемогою. Саме тоді, коли ми зайняли Нижанковичі, Горохівці і Пикуличі, ворог дістав з заходу підкріплення. До Перемишля прибула бриґада ген. Зелінського і поляки перейшли до протинаступу на нас з двох різних сторін, з Перемишля і від Старяви. До нас наспів вночі наказ, на підставі якого пор. Тарнавський зі своєю сотнею мав обсадити мої пози ції в Горохівцях і Пикуличах, а я зі своїми двома сотнями мав негайно відмашерувати назад і йти наступом на Старяву. Заледве ми відійшли декілька кілометрів, в Горохівцях почався бій і по кількох годинах поляки зайняли село. Підп. Кравс кинув до протинаступу свіжо прибулий курінь пор. Турка, та йому вже не вдалось здержати ворога. Бачучи загрозливий стан, я задержав свій дальший марш і набирзі обсадив село Кормансзичі, а до команди вислав відповідне звідомлення. Тут прийшло до завзятого бою, що тривав два дні. Ми зайняли позиції в давніх російських окопах так, що сотня чет. Каравана обсадила двір по обох боках дороги з правої сторони села, розбитки сотні пор. Тарнавського зайняли середину села, а сотня чет. Капеніса лівий бік села, напроти гори з малими кущами. Один скоростріл на санях я задержав при собі як резерву.
Над вечір поляки наперли на нас великою силою, аж двома розстрільними, та нам удалось їх здержати свохм скорострільним і крісовим огнем. Тимчасом почав падати густий сніг і зовсім стемніло. В ночі поляки вже не наступали. Зате вчасним ранком заклекотіло наче в горшку. Нас привітано гураґанним артилерійським і скорострільним огнем, після чого ворожа піхота рушила вперед. Почався завзятий бій. Поляки пробували в кількох місцях проломити наш фронт, але це їм не вдалось. Туди я негайно посилав свій скоростріл на санях і ворога здержано. Десь коло полудня відізвалась несподівано наша артилерія. Це пор. Гриць Сенечко викотив на горб за нами дві гармати і прямим огнем почав жарити по ворожій розстрільній. Це нас підбадьорило і ми кинулись вперед та відперли ворога дещо назад. На жаль наша артилерія не довго могла стріляти на відкритому полі. Поляки скоро її знайшли і обсипали густо своїми ґранатами. Наші гармати подались дещо назад, за горбок. За кілька хвилин з’явивсь у мене задиханий пор. Сенечко і казав собі дати кількох стрільців, щоб при їхній помочі можна зробити живий телефон, бо правдивого телефону його батерія ще не вспіла роздобути. Той живий телефон пор. Сенечко устроїв в той спосіб, що між своїм обсерваційним пунктом і батерією уставив гусаком моїх стрільців у віддалі кількадесят кроків один від одного, а їх завданням було передавати його прикази, з обсерваційного пункту до батерії. Маючи такий телефон його батерія почала знову обстрілювати ворога Гранатами і шрапнелями. Бій ішов дальше і заєдно кріпшав. Показалась свіжа польська розстрільна на моїм правім крилі, яка звільна підсувалась під горбок, з наміром нас окружити. Туди я післав одну чету, щоб обсадила той горбок і відкрила скорий огонь. Як тільки ця чета найшлась на горбку, я дав приказ до протинаступу. Дві сотні, тобто — чет. Каравана і пор. Тарнавського — піддержані скорим скорострільним огнем, кинулись на ворога. Наш наскок був такий сильний, що поляки на цілій лінії подались назад до села, звідки почали були свій наступ.