Ми переночували в Язлівці, направили розбитий міст на Стрипі та рушили здовж Дністра в дальшу дорогу і над вечір прибули до села Порхова. Тут я дістав приказ, що завтра 12-го червня маю наступати своїм куренем на Коропець, що був обсаджений поляками в невідомій силі. Оглянувши передпілля, я побачив, що Коропець тяжко взяти фронтально, бо він находився в долині над річкою цієї самої назви, між двома великими горбами, і як донесли мені селяни, був обсаджений поляками подвійно — в долині над рікою і на протилежній горі. Тому я попросив до себе коменданта батерії сот. Царевича і ми в двійку оглянули ще раз терен й умовились, що завтра рано, як ще буде темно, мій курінь розвинеться в розстрільну і скоро збіжить з гори, а в міжчасі його батерія візьме під сильніш обстріл протилежну гору. В тій цілі його батерія ще сьогодні віддасть на гору кілька пробних стрілів, щоб добре встрілятись. На другий день, як тільки почало світати, я з куренем був уже над рікою Коропець, коло моста, який був обмотаний дротяними перешкодами. Поляки привітали нас сильним огнем з двох скорострілів, що находились у вікнах коршми на протилежному березі ріки. Ми автоматично скрились за домами і я дав приказ кільком сильнішим стрільцям кидати ручними ґранатами в сторону скорострілів в коршмі. Річка була широка і ґранати падали у воду, не долетівши до цілі. Тоді я покликав курінного великана чет. Дониґевича й казав йому попробувати щастя. Четар Дониґевич дібрав собі більшу яйцеву ручну ґранату, підсунувся ближче мосту та сильним кидом пустив ґранату в сторону скорострілів. Тим разом ґраната експльодувала перед самою корчмою й оба ворожі скоростріли замовкли. Ми кинулись на міст, понищили дротяні перепони і мостом дістались на другий беріг Коропця. Розвинувшись знову в розстрільну, ми пішли скорим наступом на протилежну гору і около 9-тої години перед полуднем здобули її. Тут ми побачили наглядно наслідки обстрілу нашої артилерії під командою сот. Царевича. Ворожі окопи були впрах розбиті та завалені трупами і раненими, а рештки їхньої обсади вивтікали на Нижнів.
Ми обсадили гору по обох боках битого шляху, що йшов з Коропця на Нижнів та вислали до команди групи зголошення про здобуття Коропця й обсаду коропецької гори, фронтом до Нижнева. За якої пів години прибув до нас з групи хор. Лалак зі своїми телефоністами, щоб получити нас телефоном з групою та зірвати перед нами телеґрафічні і телефонічні дроти, що йшли здовж гостинця в сторону Нижнева. При цій роботі йому удалось найти телефонічне получення з польською командою в Нижневі і ми довідались, що поляки приготовляються до протинаступу на нас ще сьогодні, о год. 4-тій по полудні. Це ми зголосили телефонічно команді групи і вона наказала нам випередити поляків та о год. 2-гій по полудні продовжувати дальше свій наступ на Нижнів. При цьому команда групи повідомила нас, що рівночасно з нами ІІІ-тий курінь пор. Бізанца і І-ший курінь поручника Тарнавського мають вдарити на Нижнів з північної сторони села Комарівки. Точно о год. 2-гій після обіду ми почали свій наступ. Терен був непригожий-хвилястий та скалистим, з невеличкими корчами, до того цілковито відкритий з ліва від сторони Дністра. Це використали поляки і взяли нас в перехресний огонь, фронтально і з ліва ізза Дністра, наносячи нам поважних втрат. Та це нас не здержало. Сотні, підбадьорені ранішним наступом на Коропець, напирали на ворога з нечуваним завзяттям так, що пізнім вечором ми здобули сильно укріплений причілок Нижнева та обсадили його одною сотнею. Цей наш наступ серед непригожого терену, хотяй удачний, був аж надто болючий, з 16-тьма убитими і 65-ма раненими, та мимо того курінь держався на причуд бадьоро. Ми заночували на здобутих позиціях, не знаючи нічого про те, що з зайняттям Нижнівського причілка, ми фактично окружили два польські батальйони, що стояли в бою з нашими куренями під Комарівкою. Ці польські батальйони, зорєнтувавшись в своїй грізній ситуації, залишили ніччю свої позиції, несподівано вдарили на нас з заду, а розбивши мою сотню напроти Нижнева зайняли з поворотом нижнівський причілок. Такий був вступ до пізніших важких боїв за причілок Нижнева, що тривали повних чотири дні й закінчились нашою виграною.