Побічний вплив на свідків та очевидців, навіть тих, хто безпосередньо не спостерігав мудака в дії, описує колишній науковий співробітник Верховного суду США, якого я вже цитував раніше:
Вплив був руйнівний навіть для тих осіб, які не мали безпосереднього контакту з кривдниками. Правдиві розповіді про взаємодії з босом створили міфічного, але справжнього монстра (а згодом монстрів), якого боявся кожен. Вплив на організацію та її здатність відповідати внутрішнім і зовнішнім потребам був однаково спустошливий. Недовіра стала відчутною і набула загрозливих масштабів. Комунікація між співробітниками звелася до короткого листування електронною поштою, довгих, детальних службових записок і зустрічей виключно при свідках. Творчий підхід до уникнення небажаних контактів змусив застосовувати голосову пошту в неробочі години, вдаватися до підпільних домовленостей серед тих, хто довіряв один одному, і довільного використання лікарняних.
Європейські дослідники зібрали найкращі свідчення ланцюгової реакції на поведінку мудаків. Як зазначалося у першому розділі, британське дослідження понад 5000 працівників виявило, що в той час, як 25 % опитаних були жертвами знущань протягом останніх п’яти років, близько 50 % ставали свідками таких випадків. Інше британське дослідження понад 700 працівників державного сектора довело, що 73 % свідків залякувань на роботі переживали посилення стресу, а 44 % боялися, що самі можуть стати їхніми жертвами. Під час норвезького дослідження за участі понад 2000 респондентів із семи різних професійних сфер 27 % опитаних повідомляли про зниження своєї продуктивності праці через знущання, з огляду тільки на те, що менше 10 % з них назвали себе безпосередніми жертвами цих наруг. Страх, який кривдники наводять на своїх колег, пояснює завдану шкоду. Дослідження у Великій Британії продемонструвало, що понад третина свідків подібних інцидентів хотіли би втрутитися й допомогти жертвам, утім боялися це зробити. Свавільники змушують очевидців і свідків їхнього безчинства звільнятися з роботи так само, як і своїх «першочергових» жертв. Дослідження Шарлотти Рейнер, проведене у Великій Британії, виявило, що близько 25 % жертв знущань і майже 20 % свідків подібного звільнилися з роботи. Таким чином, мудаки не лише ранять своїх безпосередніх жертв; їхні підступні прийоми можуть уразити кожного співробітника, а також зашкодити їхній власній кар’єрі та репутації.
Мудаки теж страждають
Принижуючи інших, мерзотники самі стають жертвами власних учинків. Вони страждають від невдач у кар’єрі та час від часу самі зазнають принижень. Характерна ознака мудаків — це те, що вони висмоктують енергію із жертв і очевидців. Люди, які постійно примушують інших почуватися морально виснаженими, підривають свою власну ефективність, налаштовуючи співробітників і керівників проти себе, а також придушуючи вмотивованість людей із їхнього соціального середовища підтримувати з ними будь-які зв’язки.
Роб Кросс і його колеги з університету Вірджинії запропонували спеціалістам із трьох різних сфер діяльності — стратегічним консультантам, інженерам і фахівцям у галузі статистики — оцінити кожного зі своїх співробітників, давши відповідь на таке запитання: «Як зазвичай взаємодія з цією особою впливає на рівень вашої енергії?». Кросс і його колеги виявили, що здатність заряджати людей енергією була одним із найвагоміших чинників позитивної оцінки ефективності роботи. Стратегічні консультанти були найбільш схильні до низьких оцінок тих своїх колег, які висмоктували з них енергію. Висновки цього експерименту такі: той, хто смокче енергію з людей, можливо, разом із тим висмоктує і перспективу зі своєї кар’єри.
Насправді мудаки також страждають, оскільки можуть бути звільнені, незважаючи навіть на добре виконання своєї роботи за всіма показниками. Одну державну високопосадовицю, яка завдала стільки шкоди науковому співробітнику Верховного суду США і його колегам, зрештою було відправлено у відставку. Боб Найт, тренер університетської баскетбольної команди «Уродженці Індіани», незважаючи на свою рекордну кількість перемог і безліч фанатів, зрештою був звільнений за те, що надто часто втрачав самовладання. Щоправда, інколи поведінка мудаків дає їм певні переваги — ці аспекти я розглядаю в шостому розділі. Та загалом поведінка бездушного покидька радше підриває його кар’єру і продуктивність праці, ніж сприяє цьому. Найкращий доказ цього — те, що мерзотники хоч і процвітають, однак не завдяки своїм огидним прийомам, а всупереч їм.