• Зниження ініціативності.
• Порушення внутрішньої співпраці.
• Збитки, пов’язані з помстою жертв, спрямованою на організацію.
• Порушення співпраці з партнерськими організаціями та особами.
• Підвищення цін із боку організацій-партнерів — як «бойова плата» за роботу з мудаками.
• Зменшення можливостей залучати найкращих і найяскравіших спеціалістів.
Розділ 3. Як запровадити правило та підтримувати його ефективність
Багато організацій запроваджують правило «мудакам тут не місце», деякі з них роблять це з більшим завзяттям, ніж інші. Та в багатьох компаніях із присутністю сертифікованих мудаків миряться, утім лише до певної міри. Таким негідникам сходить із рук їхня пересічна мерзенна поведінка, завдяки їй вони навіть можуть заробити похвалу і гроші. Правило зазвичай застосовують лише до запеклих мудаків, яких карають, «перевиховують», а згодом і виганяють, якщо менш радикальні заходи не спрацьовують. Уявне розмежування між звичайним і запеклим мудаком залежить від місцевих примх і звичаїв. «Супер-мудаку» подекуди надають цей титул лише після того, як він уже обійшовся організації в кругленьку суму, довівши співробітників до сказу, створивши жахливий піар і наразивши компанію на значний юридичний ризик. Утім навіть за таких обставин зграї мерзотників продовжують виходити сухими з води і залишаються безкарні.
Таку поблажливість, без сумніву, застосовували й до Ітана, розгнузданого менеджера з продажів, про якого вже йшлося у другому розділі. Керівництво не планувало звільняти цю «зірку», що принижувала колег, але, зрештою, очільникам набридли інтриги Ітана, і вони вирішили задокументувати витрати на його агресивні й необачні дії та стягнути їх із бонусу цього паскудника. Однак топ-менеджмент компанії і надалі не вживав жодних заходів проти мудаків. Організації, схильні до звеличення зарозумілих негідників, наприклад, спортивні команди, можуть навіть опинятися в кризовій ситуації, коли суперзіркові тренери чи гравці стають настільки деструктивними, що їх карають і звільняють.
Скажімо, те, що сталося з Бобом Найтом, легендарним тренером баскетбольної команди університету Індіани. Зрештою президент університету Майлс Бренд у вересні 2000 року після інциденту зі студентом на ім’я Кент Гарві звільнив Найта. Як повідомляється, Гарві прогулювався студмістечком і, побачивши тренера, гукнув: «Гей, Найте, як справи?». Студент стверджував, що Найт грубо вхопив його за руку і вилаяв за погані манери. Натомість Боб Найт запевняв, що студент перебільшує цю ситуацію. Однак президент університету оголосив, що баскетбольного тренера звільнено за «приклад неприйнятної поведінки». Бренд назвав Найта «зухвалим і ворожим» і заявив, що той демонстрував «постійне небажання» працювати в межах засадничих стандартів їхнього навчального закладу. Керівники університету Індіани терпіли витівки Найта протягом десятиліть. Його не звільнили навіть 1997 року після звинувачення у тому, що він під час тренування душив одного зі своїх гравців (це було зафіксовано на відеоплівці й показано телеканалом «Сі-Ен-Ен / Спортс іллюстрейтед» у березні 2000 року). Але зараз адміністрація університету донесхочу наситилася шкодою, заподіюваною репутації навчального закладу спалахами гніву Найта, і нарешті виставила його за двері.
У 2005 році Террелл Овенс, гравець команди з американського футболу «Філадельфійські орли», заплатив за свою зарозумілість, невпинне поливання брудом товаришів по команді (він публічно звинуватив «утомленого» квотербека Донована Макнабба у поразці команди в Суперкубку 2005 року) і очевидну нездатність контролювати свій гнів (зокрема, йдеться про бійку з функціонером команди Г’ю Дуґласом). Наприкінці 2005 року керівництво «Філадельфійських орлів» тимчасово відсторонило його від тренувань за «поведінку, яка шкодить команді», і дало ясно зрозуміти, що не бажає його повернення. Натомість Овенс намагався вигородити себе, стверджуючи, що був зневірений через те, що відчував «неповагу» з боку товаришів по команді.
Таким людям, як Овенс і Найт, довго майже все сходить з рук, бо, принаймні у Сполучених Штатах, ми охоче сприймаємо кліше на зразок: «Лише перемога, і ніщо інше» та «Друге місце дістається першому переможеному». Насправді ж Найта незабаром найняли тренувати баскетбольну команду Техаського університету, а Овенс уклав контракт з «Далласькими ковбоями» на 25 мільйонів доларів, разом з бонусом за підписання у розмірі 5 мільйонів доларів. Як сказав мені один топ-менеджер і венчурний капіталіст, неписаним стандартом в американському спорті, бізнесі, медицині й науковому співтоваристві є така аксіома: «Що частіше ти маєш рацію і виграєш, то більшим мерзотником можеш бути». Він стверджував, що хоча в більшості організацій бути мудаком — це недолік, що злостивість і сварливість вважають вадами характеру, однак таке сприймають толерантно, якщо люди дуже талановиті й розумні, коли складно знайти їм заміну, а також якщо вони від природи наділені вищими шансами на успіх, ніж прості смертні. «Надзвичайний талант» — це універсальне виправдання для того, щоб терпіти цих деструктивних негідників, потурати їм і підлещуватися до них. Наш суспільний стандарт, схоже, має такий вигляд: «Якщо ви дійсно великий переможець, вам зійде з рук те, що ви дійсно великий мудак».