Третя біла пляма породжується захисними реакціями досвідчених жертв для свого захисту від жорстоких і мстивих дій, побічним ефектом яких є відгородження мудаків від усвідомлення шкоди, заподіяної ними. Спершу жертви навчаються уникати гніву своїх гнобителів, повідомляючи лише хороші новини і замовчуючи або навіть приховуючи погані. Це призводить до підживлення ілюзій мудаків про їхню ефективність. Люди також вчаться «грати виставу», коли деспот спостерігає за їхніми діями. Вони різко змінюють свою поведінку, якщо бос чи інша людина керівної посади наглядає за їхньою роботою, та лишень самодур відволікається, знову повертаються до «неправильних» речей. Так гнобителі йдуть по життю, вірячи, що надихають людей на ефективні дії, хоча насправді це відбувається лише за тих рідкісних моментів, коли вони активно нав’язують свою присутність підлеглим. Люди, які достатньо часу працювали під «керівництвом босів-мудаків», також переконуються, що їхнє виживання залежить радше від здатності вміло захистити себе від дорікань, обвинувачень і приниження, а не від виконання того, що дійсно потрібно їхній організації.
Зовнішні партнери також вчаться виживати і навіть процвітати, коли панують деспоти. «Податок на мудака» є красномовним прикладом цього. Я розмовляв із кількома консультантами з менеджменту, техніками з ремонту комп’ютерів і сантехніками, котрі виставляли підвищені тарифи для противних клієнтів, які часто навіть не усвідомлюють, що це відбувається. Ці «податки на мудаків» мають дві мети: перша — відвадити неприємних клієнтів, і друга — якщо клієнт дійсно платить, скажімо, вдвічі більше за звичайний тариф, ви можете виправдати себе, кажучи: «Вони можуть поводитись як мудаки, але я покараю їх за це й до того ж отримаю прибуток». Тож мерзотники розплачуються за свої дії або не маючи можливості залучати кращих людей, або доплачуючи більше за надані їм послуги, навіть якщо вони не усвідомлюють завданих самим собі збитків.
Мудаки також часто не розуміють, що, принижуючи інших, скажімо, лютим поглядом, ницим жартом чи піддражнюванням, ставленням до людини як до порожнього місця або примножуючи свою чванькуватість, вони день у день подовжують список своїх ворогів. З огляду на страх більшість їхніх ворогів змушені мовчати, принаймні деякий час. Та щойно зростає кількість і вплив їхніх супротивників, котрі чатуватимуть, поки не станеться подія, що послабить позиції деспота, на зразок зниження продуктивності праці в організації чи невеликого скандалу, вони нападають. Неможливо обіймати владну посаду, не дратуючи і не налаштовуючи проти себе деяких людей, проте відверто безсердечні, неприємні й лихі люди часто мають більше ворогів, аніж їм видається.
Чому мудаки самі себе дурять
Чи страждаєте ви ілюзіями ефективності?
1. Ви і ваша організація є ефективними радше незважаючи на те, що ви злісний негідник, ніж завдяки цьому. Ви робите помилку, приписуючи успіх перевагам ваших ницих прийомів, навіть якщо ваші принизливі дії насправді підривають продуктивність.
2. Ви плутаєте своє успішне захоплення влади з успіхом організації. Навички, що дали вам змогу отримати впливову посаду, відмінні, а часто й протилежні навичкам, необхідним для відмінного виконання роботи.
3. Новини бувають і поганими, проте люди повідомляють вам лише хороші. Проблема «розстріляти вісника» означає, що люди бояться повідомити вам погану звістку, бо ви звинувачуватимете і принижуватиме саме їх. Тому ви вважаєте, що все чудово, навіть якщо проблем більш ніж достатньо.
4. Люди грають виставу, коли ви поряд. Страх примушує їх робити «правильні» речі, коли ви спостерігаєте за ними. Щойно ви відходите, вони повертаються до менш ефективної чи цілковито деструктивної поведінки, яку ви не бачите.