— Ех, — відповів старий підступний гном. — Жоден чародій не може зробити всього. Перевтілювати нам легко тому, що ми Ле-Мав-Ори. Але ми не можемо воювати й перемогти навіть таких слабких істот, як люди Країни Оз. Однак ми залишимося з вами, даватимемо поради й допомагатимемо вам, а потім, коли настане час, ми обернемо всіх людей Країни Оз на звірів, а всіх звірів на людей.
Король Гугу подивився на своїх радників.
— Що ми відповімо цьому дружелюбному пришельцю? — запитав він.
Колишній єдинорог Лу витанцьовував у колі й перекидався, мов клоун.
— Повірте мені, ваша величність, сказав він, — бути людиною набагато цікавіше, ніж єдинорогом.
— Ти виглядаєш якимсь дурником, — буркнула сіра мавпа.
— Зате почуваю себе чудово! — відповів чоловічок-звір.
— Я волів би залишитись ведмедем, — сказав великий Бру. — Я народився ведмедем і знаю тільки ведмежі стежки. Отже, життя ведмеже мене цілком задовольняє.
— Це тому, — сказав старий гном, — що ви не знали нічого кращого. Коли ми переможемо людей Країни Оз і ви самі станете людиною, ви будете радіти з цього.
Велетенський Леопард опустив голову на стовбур і, здавалось, глибоко замислився.
— Лісові звірі повинні вирішити це питання самі, — промовив він нарешті. — Іди, Рангу, в ліс, і нехай твоє мавп’яче плем’я розголосить наказ, щоб усі лісові звірі прийшли на велику галявину завтра до схід сонця. Коли всі зберуться, цей змішаний звір-чародій поговорить з ними і розповість їм усе, що казав нам. І якщо вони вирішать виступити проти людей Країни Оз, які нібито готують війну проти нас, я сам поведу всіх звірів на бій.
Сіра мавпа Рангу підхопилася з місця і швидко побігла в ліс виконувати наказ. Ведмідь закректав і теж пішов геть. Король Гугу підвівся, розправив своє могутнє тіло і сказав Злючці-Закарлючці:
— Зустрінемося завтра, коли сходитиме сонце, — і, зробивши кілька величезних стрибків, зник серед дерев.
Чоловік-єдинорог, залишившись на самоті з пришельцями, раптом припинив свої клоунські викрутаси.
Краще оберніть мене знову на єдинорога, — сказав він. — Мені сподобалось бути людиною, та ж лісові звірі не знають, що я їхній друг Лу, і вони ще до ранку можуть роздерти мене на шматочки.
Кікі повернув йому його справжню подобу, і єдинорог чкурнув у ліс. щоб приєднатися до своїх співбратів.
Гном Злючка-Закарлючка був задоволений з свого успіху.
— Завтра, — сказав він Кікі Ару,—ми переможе мо цих звірів і пошлемо їх воювати проти людей Країни Оз. От тоді я вже помщуся Озмі, Дороті й усім іншим своїм ворогам!
— Але ж це я усе роблю, — сказав Кікі.
— Не має значення. Зате ти станеш королем Кра їни Оз, — пообіцяв Злючка-Закарлючка.
— А дозволить мені великий леопард стати королем Країни Оз? — з тривогою запитав хлопчик.
Гном наблизився до нього й прошепотів:
— Якщо леопард Гугу стане нам на дорозі, ти обернеш його на дерево, а тоді він буде безпорадний.
— Звичайно, — погодився Кікі, а сам подумав: «Я й цього підступного гнома оберну на дерево, бо він увесь час бреше і йому ні в чому не можна довіряти»
Розділ дев'ятий
Острів Чарівної Квітки
Кришталевий Кіт був досвідченим провідником. Він повів Трот і капітана Вілла прямим та легким шляхом через усю густозаселену частину Краю Жувачів, потім у північні райони цього краю, де будинки трапляються лиш де-не-де і, нарешті, через дику пустельну місцевість, у якій зовсім не зустрічається ні будинків, ані будь-яких стежок. Проте подорож не була важкою, і кінець кінцем наші мандрівники досягли узлісся, на якому вирішили отаборитись, щоб спочити до ранку.
Капітан Білл наламав гілля і зробив маленьку хижку, саме таку, щоб у ній могла переспати дівчинка. Але спершу вони закусили тим, що Трот прихопила з собою в кошик.
— Може, й ти що-небудь з’їси? запитала дівчинка Кришталевого Кота.
— Ні, — відповіло кришталеве створіння.
— Певне, ти вже збігав на полювання і зловив мишку, — зауважив капітан Білл.
— Я?! Зловив мишу?! А навіщо це мені здалося? — здивовано запитав Кришталевий Кіт.
— Та щоб поласувати нею, — сказав моряк.
— Я забув вас попередити, — відповів скляний котюга, — що я не їм ніяких мишей. Я прозорий і кожен бачить мене наскрізь. То як би я виглядав з мишею всередині? Але справа ще й у тому, що в мене немає шлунку чи якогось іншого апарату, який би дозволяв мені щось їсти. Очевидно, безтурботний чарівник, який мене створив, не подумав про те, що я мушу їсти.