Король Гугу подивився на велетенську, могутню постать Лякливого Лева і зрозумів, що дівчинка каже правду. До того ж усі інші леви з цього лісу вийшли тепер наперед і низько вклонилися дивному левові.
— Ми вітаємо вашу величність, — сказав один з них. — Ми знали вас багато років тому, ще до того, як ви пішли жити у Смарагдове Місто. І ми бачили, як ви билися з страшними Каліда і перемогли їх. Отже ми знаємо, що ви король усіх звірів.
— Це правда, — відповів Лякливий Лев, — але я прийшов сюди не для того, щоб правити звірами цього лісу. Тут королює Гугу, і я вірю, що він добрий король, справедливий і мудрий. Я прийшов з своїми друзями, щоб бути гостем Гугу, і розраховую на вашу гостинність.
Ці слова сподобались великому леопардові, і він квапливо сказав:
— Я з великою радістю вітаю вас у своєму лісі. Але хто ці невідомі з вами?
— Дороті представилась вам сама, — відповів Лев, — і ви полюбите її, коли познайомитесь краще. А цей чоловік — це Мудрець Країни Оз, мій друг, який знає багато чарів і може робити дивовижні речі. А ще сюди прийшов мій вірний і випробуваний друг Голодний Тигр, який живе зі мною у Смарагдовому Місті.
— І він завжди голодний? — запитав єдинорог Лу.
— Так, — сказав Тигр, відповідаючи на запитання сам. — Я завжди голодний на товстеньких дітей.
— То хіба ви не можете знайти товстеньких дітей у Країні Оз, щоб наїстись? — знов запитав єдинорог Лу.
— Звичайно, їх там багато, — відповів тигр, — та, на щастя, у мене така ніжна вдача, що я не можу дозволити собі їсти маленьких дітей. Через те я завжди голодний. Але я ніколи не їм діточок, бо цього не дозволяє мені моя вдача.
Ніхто з присутніх на галяві звірів не здивувався так раптовій появі чотирьох мандрівників, як гном Злючка-Закарлючка. І він страшенно злякався, бо пізнав у них своїх найзапекліших ворогів. Але гном розумів, що він добре замаскований подобою чудернацького звіра і тому пришельці не розпізнають у ньому колишнього короля гномів. Це його трохи заспокоїло, і гном вирішив, що Мудрець і Дороті не зруйнують його планів.
І все ж таки важко було сказати, що думає загальне зборище звірів про нових гостей. Дехто дивився на них лютими очима, але більшість, здавалося, були просто спантеличені. Проте всі зацікавились і принишкли, мовчки й уважно прислухаючись до всього, що тут говорилось.
Щождо Кікі Ару, який залишався непомітним за виступом бескету-трону, то його спершу стривожило прибуття мандрівників навіть більше за самого Злючку-Закарлючку, і хлопчик сказав собі, що коли він не діятиме швидко, не питаючись поради в старого гнома, їхню змову напевне розкриють, і плани завоювання Країни Оз розсиплються на порох. Кікі не подобались також дії самого Злючки-Закарлючки, бо колишній король гномів хотів усе робити на власний розсуд і примушував хлопця, який один володів силою перевтілення, слухатись його наказів, ніби Кікі був йому слугою.
А ще стурбувало Кікі те, що сюди приїхав справжній мудрець, який, за чутками, володів багатьма чарівничими силами, і цей Мудрець мав при собі чарівничі інструменти в Чорному Саквояжі. Мудрець був другом людей Країни Оз і, очевидно, він спробує запобігти війні між звірами Лісу Гугу та людьми Країни Оз.
Такі думки промайнули в голові хлопчика-мрійника, поки Лякливий Лев і король Гугу розмовляли між собою, і саме через це Кікі почав зараз робити деякі дивні речі.
Поблизу того місця, де він стояв, у бескеті чорніла глибока розколина. Хлопець всунув у цю розколину і олову й прошепотів тихо, щоб ніхто не почув:
— Я хочу, щоб Мудрець Країни Оз зробився лисицею — пирзкхгл!
Мудрець, який з усмішкою на обличчі стояв поряд своїх друзів, раптом відчув, що обернувсь на лисицю, і його Саквояж упав додолу. Кікі простягнув руку і схопив Саквояж, а лисиця закричала на весь голос:
— Зрада! Серед нас є зрадник, що володіє чарами!
Всіх стривожив цей крик, а Дороті, побачивши свого старого друга в біді, заверещала й вигукнула:
— Простіть мене!
Але в наступну мить маленька дівчинка перетворилась на ягнятко з м’якою білою шерсткою. Дороті так розгубилась, що враз після цього замовкла, і тільки здивовано поводила довкола круглими оченятами.
Очі Лякливого Лева спалахнули недобрим вогнем Звір приготувався до стрибка і, лупцюючи об землю хвостом, пильно вдивлявся у всіх, силкуючись викрити підступного чаклуна. Але Кікі знову сховав голову в розколину бескету, ще раз вимовив чарівне слово, і величезний Лев зник, а на його місці постав маленький хлопчик в одязі жувача. Хлопчик-жувач був такий же розлючений, як і лев, але він був маленький і зовсім безпорадний.