Гном Злючка-Закарлючка побачив, що діється, і злякався, щоб Кікі не зруйнував усі його плани. Тому він звісився зі скелі і закричав:
— Облиш, Кікі, облиш!
Та Кікі не послухався. Замість того він обернув гнома на гуску, чим мало не до смерті настрахав старого Злючку-Закарлючку.
Тимчасом Голодний Тигр був свідком усіх цих перетворень і напружено шукав очима їх винуватця Коли Злючка-Закарлючка заговорив до Кікі, Голодний Тигр здогадався, що то і є чаклун. Тоді він зробив несподіваний стрибок і кинувся усім своїм могутнім тілом на Ле-Мав-Ора, який притулився до скелі. Кікі не помітив наближення тигра, бо все ще не витягав голови з розколини, і важке тіло тигра притисло його до землі саме в ту мить, коли він уп’яте сказав пирзкхгл!
Одразу ж Тигр, що вже почав душити його, обернувся на кролика і втратив вагу, а Кікі підскочив, розправив свої орлині крила і полетів між гілля дерев, де його не так легко могли дістати звірі. Він дуже вчасно зробив це, бо король Гугу вже підповз до краю бескету й приготувався плигнути на хлопця.
З дерева Кікі обернув Гугу на товсту жінку-балакунку і заливався сміхом, дивлячись, як вона стрибає від люті і як всіх звірів вразила нова подоба їхнього короля.
Учасники зборів затремтіли від страху. Вони дуже боялись розділити долю Гугу. І тоді почалася панічна втеча. Сіра мавпа Рангу, мов ошпарена, метнулася в ліс. Ведмідь Бру та єдинорог Лу чкурнули щодуху слідом за нею. Слони й собі повернули в хащі, а всі інші звірі, великі й малі, кинулися врозтіч по джунглях. Вони бігли не оглядаючись, аж поки галявина лишилась далеко позаду. Мавпи подерлись на дерева і перескакували з гілки на гілку, щоб їх не затоптали більші звірі. При цьому вони були такі швидкі та спритні, що випередили всіх. Панічний страх, здавалось, наздоганяв лісових мешканців, і вони забігли так далеко від жахливого чаклуна, як тільки могли.
Але обернені лишились на галяві. Вони були такі вражені й розгублені, що могли тільки сторопіло і безпорадно поглядати одне на одного, хоч усіх їх і розсердило те, що над ними вчинили.
— Хто ви? — спитав хлопчик-жувач кролика.
— Хто ви? — спитала лисиця в ягняти.
— Хто ви? — спитав кролик у жінки-балакунки.
— Я Дороті, — відповіло кучеряве ягнятко.
— Я Мудрець, — відповіла лисиця.
— Я Лякливий Лев, — відповів хлопчик-жувач.
— Я Голодний Тигр, — відповів кролик.
— Я король Гугу, — відповіла жінка-балакунка.
Та коли вони запитали гуску, хто вона така, гном Злючка-Закарлючка не відповів нічого.
— Я просто гуска, — сказав він, — а ким була раніше — не пам’ятаю.
Розділ тринадцятий
Втрата Чорного Саквояжа
Кікі Ару, в подобі Ле-Мав-Ора, видерся на височенне дерево і заховався в густомуплетиві гілок, де його ніхто не міг би помітити. Там він розкрив Чорний Саквояж Мудреця, з яким прилетів від бескету. Хлопцеві кортіло скоріше побачити, як виглядають чародійні інструменти Мудреця, бо він сподівався скористатися деякими з них, щоб ще збільшити свою силу. Та коли Кікі Ару почав витягати із Саквояжа одну річ за другою, всі вони виявились зовсім незрозумілими для нього. А раз так, то вони були йому і зовсім непотрібні.
Кікі Ару, звичайний хлопчик-мрійник, зовсім не був мудрецем або чаклуном. Він ие міг робити нічого незвичайного і лише вмів користуватись чарівним словом, яке викрав у власного батька на Горі Жвак. Через те, поміркувавши трохи, Кікі повісив Чорний Саквояж Мудреця на гілку дерева, а сам спустився нижче, щоб подивитись, чим зайняті його жертви.
Всі вони стовпились на плоскій вершині бескету і про щось, очевидно, радились. Але розмова велася так тихо, що Кікі не розбирав слів.
— Звісно, це нещастя, — сказав Мудрець у лисячій подобі, — але наше перевтілення викликане чаклунством, яке легко розбити. Треба тільки знати його суть і мати відповідні інструменти. В моєму Чорному Саквояжі є такі інструменти. Та от де подівся Саквояж?
Ніхто цього не знав, бо ніхто не бачив, що Кікі Саквояж забрав.
— Давайте пошукаємо, може, знайдеться, — запропонувала Дороті-ягня.
Вони спустилися з бескета й обшарили вздовж і впоперек усю галявину, але ніде не побачили Саквояжа з чарівницькими інструментами Мудреця. Гуска шукала найзавзятіше, бо, коли б їй пощастило знайти Саквояж, вона мала на думці так заховати інструменти, щоб Мудрець назавжди їх втратив. Гном дуже боявся, як би Мудрець не повернув йому справжнього вигляду разом з іншими та не впізнав у ньому колишнього короля гномів. Тоді б його остаточно вигнали з Країни Оз і всі його сподіванки на завоювання цієї країни розвіялися б вітром.