— Очевидно, вона пішла шукати свого напарника, — відповів король Гугу. — Але гуска не може ходити дуже швидко і, коли ми захочемо, то легко її знайдемо.
— Гірше за все те, — сказав Мудрець, — що про пав мій Саквояж. Він щез, коли мене обернули на лисицю. Якби він знайшовся, я б легко розбив ці чари, і ми б знову стали тими, ким були досі. Друже коточку, ти допоможеш нам розшукати Чорний Саквояж?
— Звичайно, — відповів Кришталевий Кіт. — Але я гадаю, що той дивовижний чаклун забрав його з собою. Якщо він справді чаклун, то знає, що вам потрібен Саквояж, а він, мабуть, боїться вашої сили. Отож він, певне, й украв Саквояж, і ви не побачите його, доки не розшукаєте самого чаклуна.
— Це досить переконливо, — зауважило ягня-Дороті. — Твій рожевий мозок працює сьогодні винятково добре.
— Якщо Кришталевий Кіт правий, — сказав Мудрець урочистим голосом, — то перед нами ще більше труднощів. Той чаклун дуже небезпечний, і коли ми наблизимось до нього, він може обернути нас у щось ще гірше.
— Я не знаю, що може бути гіршим, — пробурмотів Гугу, страшенно обурений тим, що його зробили товстою жінкою.
— В усякому разі, — сказав Лякливий Лев, — найкраще, що ми можемо зробити зараз — це знайти чаклуна і спробувати відібрати в нього Чорний Саквояж. Нам, може, пощастить викрасти його або ж удасться вмовити чаклуна повернути нам інструменти.
— А чому б не розшукати спершу гуску? — запитала Дороті.—Гуска тепер сердита на чаклуна, і вона, певне, згодиться допомогти нам.
— Це непогана думка, — відповів Мудрець — Ходімте, друзі, знайдемо гуску. Давайте розділимось і будемо шукати в різних напрямках. Хто перший уздрить гуску, нехай приведе її сюди: тут ми знову всі зберемося через годину.
Розділ чотирнадцятий
Мудрець дізнається про чарівне слово
Обернений на гуску Злючка-Закарлючка, який у свій час вважався королем гномів, і справді був дуже сердитий на Кікі Ару, навіть сердитіший за інших, кому також змінили подобу. Гном люто ненавидів птахів, бо птахи несуть яйця, а всі гноми до смерті бояться яєць. До того ж гуси винятково дурні птахи, і Злючці-Закарлючці було дуже соромно, що його обернули саме на гуску. Але найбільше гнома лякало ге, що він, чого доброго, ще може знести яйце!
Отже, Злючка-Закарлючка боявся самого себе і боявся всього, що його оточувало. Він знав, що коли яйце торкнеться його, він загине. Крім того, майже кожен звір у лісі легко може роздерти гуску. І тоді настане кінець старому Злючці-Закарлючці.
Однак, помимо цих страхів, гном був сповнений ще й люті до Кікі, якого він мріяв піймати в пастку.
хитрощами виманивши секрет чарівного слова. Хлопець здуру міг зіпсувати все, що старий горбань уже встиг зробити. Але Злючка-Закарлючка догадався, що прибуття Мудреця налякало Кікі, і не шкодував, що хлопець обернув Мудреця та Дороті на безпорадних тварин. Гнома дратувало і сердило тільки власне обернення, і він гасав по лісу, шукаючи Кікі, щоб набрати кращої подоби і схилити хлопця до свого плану підкорення Країни Оз.
Кікі Ару забіг не дуже далеко, бо його самого здивували не менше за інших блискавичні перетворення, і він тепер думав, що робити далі. Гном Злючка-Закарлючка був властолюбний і підступний, і Кікі розумів, що на нього не можна звірятись. Але гном міг складати такі плани і змови, на які в хлопчика-мрійника ніколи б не стало розуму. Тому, коли Кікі, глянувши крізь гілля дерева, побачив унизу гуску й почув, як вона викрикує: «Кікі Ару! Кря-кря! Кікі Ару!», хлопець стиха відповів їй: «Я тут», і перелетів на найнижчу гілку.
Гуска задерла голову й побачила його.
— Ти все зіпсував! — вигукнула гуска. — Навіщо ти це зробив?
— А так мені захотілось,— відповів Кікі. — Ви поводились зі мною, ніби я ваш слуга, от я й показав мешканцям лісу, що я сильніший за вас.
Гуска тихо засичала, але Кікі не почув цього.
Старий Злючка-Закарлючка швидко оволодів собою і пробурмотів під ніс: «У хлопця розуму не більше, як у гуски, хоч поки що мені доводиться ходити в гусячій подобі! Зараз я з ним буду лагідний, зате стану нещадним, коли він опиниться в моїх руках». А вголос гном сказав Кікі:
— Гаразд, відтепер я визнаватиму тебе своїм господарем. Хоча ти й зіпсував усю справу, але ми ще можемо завоювати Країну Оз.
— Як? — запитав хлопчик.
— Перш за все оберни мене знову на Ле-Мав-Ора, а тоді ми поговоримо докладніше, — запропонував гном.
— Гаразд, почекайте тут, — сказав Кікі і подерся вище на дерево. Там він прошепотів чарівне слово, і гуска обернулась на Ле-Мав-Ора.
— Чудово! — задоволено промовив гном, коли Кікі скочив до нього з дерева. — Тепер давай знайдемо затишне місце, де б нас не підслухали звірі.