Вони довго йшли лісом, аж поки натрапили на місцину, де дерева були нижчі й росли рідше, а серед цих розкиданих дерев проглядала галява, хоча й не така велика, як та, що на ній відбувалися збори всіх лісових звірів. Зупинившись на краю галяви, гном і Кікі подивились в її протилежний кінець і побачили на деревах цілу зграю мавп, які галасливо обговорювали пережите на зборах.
Старий гном прошепотів Кікі, що не слід виходити на відкрите місце і попадатися на очі цим мавпам.
— Чому? — спитав хлопчик, відступаючи трохи назад.
— Тому, що оті мавпи стануть нашою армією, армією, яка завоює Країну Оз, — сказав гном. — Сідай, Кікі, отут біля мене і мовчи, а я поясню свій план.
Але ні Кікі Ару, ні Злючка-Закарлючка не помітили, що хитра лисиця весь час бігла за ними аж від того дерева, під яким гуска знову обернулась на Ле-Мав-Ора. І цілком зрозуміло, що лисиця, яка була насправді Мудрецем Країни Оз, бачила обернення гуски. Тепер вона вирішила не спускати із змовників очей і простежити, що вони робитимуть далі.
Лисиця здатна бігти через ліс дуже тихо, не роблячи анінайменшого шуму, і тому вороги Мудреця навіть не підозрювали про його присутність. Та коли вони посідали на краю галяви спиною до Мудреця, той не знав, чи слід йому підповзти ближче і підслухати їхню розмову, ризикуючи тим, що його побачать, чи краще сховатися десь поблизу, доки Ле-Мав-Ори рушать далі.
Обмірковуючи це питання, Мудрець раптом помітив неподалік величезне дерево з дуплом приблизно на висоті трьох футів од землі.
Лисиця-Мудрець вирішив, що найбезпечніше буде сховатися в цьому порожнистому дереві. Він стрибнув у дірку й зігнувся в дуплі так, що визирали тільки його очі, і звідти почав стежити за двома Ле-Мав-Орами.
— План у мене такий, — сказав гном, звертаючись до Кікі і розмовляючи так тихо, що Мудрець чув лише гудіння його голосу. — Оскільки ти можеш обертати кого завгодно у що завгодно, ми зробимо з. цих мавп справжню армію, і з цією армією завоюємо Країну Оз.
— Але з цих мавп не вийде великої армії, — заперечив Кікі.
— Нам треба сильна, а не велика армія, — відповів гном. — Ти обернеш кожну мавпу на людину-велетня, одягнеш в гарну військову форму і вкладеш всім у руки гострі мечі. Там з півсотні мавп, а п’ятдесят велетнів складуть саме таку армію, яка нам потрібна.
— А для чого їм мечі? — запитав Кікі. — Адже ніхто не може вбити людини з Країни Оз.
— Вірно, — сказав Злючка-Закарлючка. — Людей з Країни Оз не можна вбити, але їх можна посікти на дрібні шматочки, і хоч кожен шматочок буде живий, ми розкидаємо їх так, що вони будуть зовсім безпомічні. Отже, люди Країни Оз боятимуться мечів нашої армії і ми легко їх переможемо.
— Думка нібито непогана, — відповів хлопчик схвально. — І в такому разі нам не доведеться більше вовтузитися з іншими мешканцями лісу.
— Авжеж. Ти так налякав звірів, що вони тепер нізащо не погодяться допомогти нам завоювати Країну Оз. Але оті мавпи — страшенно дурні істоти. Отже, коли їх обернути на велетнів, вони робитимуть усе, що ми накажемо. Можеш ти обернути їх усіх за одним махом?
— Ні, кожну треба обертати окремо, — сказав Кікі. — Але на всіх п’ятдесят мавп піде не більше години. Сидіть тут, Злючко-Закарлючко, а я оберну першу мавпу, — он ту, що на гілці зліва, — на велетня з мечем.
— Куди ти йдеш? — запитав гном.
— Я не можу вимовляти чарівного слова в будь-чиїй присутності, — заявив Кікі, твердо вирішивши не допустити, щоб його підступний товариш дізнався про секрет. — Тому я відійду, щоб ви нічого не чули.
Злючці-Закарлючці це дуже не сподобалось, але він усе ще сподівався заскочити хлопця зненацька і викрасти в нього чарівне слово. І він ледь помітно кивнув своєю лев’ячою головою.
Кікі підвівся і відійшов трохи в ліс. Тут він помітив дуплисте дерево. На щастя, це було саме те дерево, у якому сховався Мудрець країни Оз у лисячій подобі.
Як тільки Кікі підбіг до дерева, лисиця втягла голову в плечі, і її зовсім стало не видно в темному дуплі, коли дивитися знизу. Кікі встромив морду в дірку і прошепотів:
— Я хочу, щоб ота мавпа на гілляці зліва обернулась на велетня в п’ятдесят футів зросту, одягненого у військову форму і з гострим мечем у руці пирзкхгл!
Після цього він побіг до Злючки-Закарлючки, але лисиця-Мудрець луже чітко чув кожне вимовлене ним слово.
Мавпа негайно обернулась на велетня, і велетень цей був такий високий, що коли став на землю, його голова вистромилась над найвищими деревами в лісі. Мавпи зчинили страшенний лемент, але, мабуть, не зрозуміли, що велетень був однією з них.