— А коли при вас немає такого ключа, що тоді? — сказала Дороті.
— Тоді ми зробимо його на місці, — відповів Мудрець.
Кришталевий Кіт у цей час пройшов під водою на їх берег і сказав Мудрецю:
— Вони страшенно перелякані на тому острові, бо з кожною хвилиною все меншають і меншають. Коли я оце йшов від них, вони були вже майже вдвоє менші, ніж раніше.
— Мабуть, — задумливо промовив Мудрець, — мабуть краще мені перебратися на той берег, до острова; там я зможу розмовляти з ними і працюватиму з більшим успіхом. Як Трот і капітан Білл переправлялись на острів?
— На плоту, — відповів Кришталевий Кіт. — Він зараз отам, на відмілині.
— В тебе, звичайно, не вистачить сили перетягнути його на цей бік?
— Ні, я навіть не зрушу його з місця, — сказав Кіт.
— Я спробую допомогти вам, — визвався добро вільно Лякливий Лев. — Я дуже боюся, що чарівний острів полонить і мене, але все ж таки ризикну, може, пощастить пригнати вам пліт.
— Дякую, друже, — сказав Мудрець.
Лев шубовснув у річку й сильними поштовхами поплив до острова, де на відмілині застряв пліт. По клавши одну лапу на пліт, він круто обернувся у воді й почав гребти трьома іншими лапами. Незабаром могутньому звірові вдалося зрушити пліт з мілини, і він повільно погнав його туди, де на березі чекав Мудрець.
— Чудово! — задоволено вигукнув маленький чоловічок.
Можна й мені поплисти разом з вами? — попросила Дороті.
Мудрець завагався.
— Якщо пообіцяєш не сходити з плота і навіть пальцем не ступати на острів, я візьму тебе. — нарешті погодився він.
Наказавши Голодному Тигрові та Лякливому Левові стерегти клітку з мавпочками, поки він повернеться, Мудрець і Дороті сіли на пліт. Весло, яке зробив капітан Білл, було тут, і маленький Мудрець погнав незграбний пліт через річку, спрямовуючи його як можна ближче до того місця, де на чарівному острові вросли у землю Трот і капітан Білл.
Дороті була вражена, коли побачила зблизька, якими маленькими стали полонені, а Трот сказала своїм друзям:
— Якщо вам не пощастить нас скоро врятувати, від нас нічого не лишиться.
— Потерпи, люба, — заспокоїв її Мудрець, і витяг з Чорного Саквояжа знайомий нам блискучий топірець.
— Що ви збираєтесь робити цим топірцем? — запитав капітан Білл.
— Це чарівний топірець, — відповів Мудрець; — коли я накажу йому рубати, він поперерубує все коріння під вашими ногами і ви встигнете добігти до плота, перш ніж воно виросте знову.
— Не робіть цього! — стривожено закричав моряк. — Облиште! Адже коріння, що в нас під ногами — то наше власне тіло і живиться воно в землі нашими соками.
— Обрубати це коріння, — сказала Трот, — це все одно, що обрубати нам усі пальці на руках і ногах.
Мудрець заховав топірець у Чорний Саквояж і витяг замість нього срібні кліщики.
— Ростіть, ростіть, виростайте! — наказав він кліщикам, і тієї ж миті вони почали рости, витягатись і незабаром уже могли дістати від плота аж до самих полонених.
— А що ви збираєтесь робити тепер? — запитав Капітан Білл, з острахом дивлячись на кліщі.
— Цей чарівничий інструмент витягне вас із землі разом з корінням і пересадить на пліт, — пояснив Мудрець.
— Не робіть цього! — здригаючись усім тілом, за благав моряк. — Вони смертельно поранять нас!
— Це все одно, що вирвати здорові зуби, — пояснила Трот.
— Станьте маленькими! — наказав Мудрець кліщам. Кліщі одразу зробились маленькими, і він їх кинув у Чорний Саквояж.
— Ну, друзі, здається нам прийшов кінець, — сказав капітан Білл, важко зітхнувши.
— Дороті, передай, будь ласка, Озмі, — попросила Грот, — що ми попали в біду, намагаючись роздобути їй гарненький подарунок на іменини. Вона нас простить. Чарівна Квітка дуже гарна й приваблива, але вона тільки приманка на цьому страшному острові, який всіх ловить і поглинає. Ви вже без нас відсвяткуєте цей день народження, але я сподіваюсь, Дороті, що ніхто з вас не забуде у Смарагдовому Місті мене і нашого дорогого старенького капітана Білла.
Розділ дев'ятнадцятий
Дороті й дві мухи-зеленухи
Дороті була глибоко засмучена і ледве стримувала сльози на очах.
— І це все, що ви можете зробити, друже? — за аитала вона маленького чоловічка.
— Це все, що я поки що міг придумати, — з гіркотою в голосі відповів Мудрець. — Але я думатиму, думатиму доти, поки не придумаю чогось путнього.
На деякий час усі замовкли, — Дороті й Мудрець глибоко замислились, сидячи на плоту, а Трот і капітан Білл глибоко замислились, сидячи на поганках і з кожною хвилиною все зменшуючись.