— Всі й усякі. Яйця — це єдине, чого я боюсь.
Розділ п'ятий
Найщасливіший куточок у Країні Оз
Немає кращої землі, ніж чарівнича Країна Оз. Немає іншого народу, такого щасливого, вдоволеного і багатого, як народ Країни Оз Люди тут мають усе, чого тільки може забажати душа, вони люблять і шанують свою красуню-дівчину, свою Озму, добру правительку Країни Оз; у них так тісно переплелася праця з розвагами, що й те й інше дає їм радість і насолоду, і ніхто тут не має причин скаржитись на свою долю. Щоправда, навіть у Країні Оз іноді трапляється таке, що порушує на деякий час щасливе життя народу. А справа в тім, що ця багата й приваблива чарівнича країна розпалює заздрість кількох егоїстичних і пожадливих чужинців. І саме вони, ці підступні лиходії, кидаються на різні змови, щоб підкорити Країну Оз, поневолити її народ, прибрати з дороги правительку-дівчину, а всі багатства краю загарбати собі.
До того часу, коли злий і хитрющий гном Злючка-Закарлючка не змовився з хлопчиком-мрійником Кікі Ару, всі такі спроби зазнавали поразки. Народ Країни Оз не підозрював про нову небезпеку. Життя у наймилішій на цілому світі чарівній країні збігало радісними щасливими днями.
У центрі Смарагдового Міста, столиці Країни Оз. є великий і прекрасний сад, оточений муром, оздобленим сяючими смарагдами. А в центрі цього саду стоїть величний палац Озми, найчудовіший будинок, який будь-коли споруджувався на землі. На цілій сотні веж і бань там майорять прапори Країни Оз, яку населяють власне озміти, жувачі, балакуни, моргуни й ковтачі. Прапор у жувачів блакитний, а в моргунів — ясножовтий; прапор у балакунів рожевий, а в ковтачів — яскравочервоний. Державний колір Смарагдового Міста, як вам зрозуміло, — зелений. Особистий прапор Озми мав у центрі зелене коло і був поділений на чотири квадрати — блакитний, рожевий, яскравочервоний і жовтий. Це вказувало на те, що вона править усіма цими краями Країни Оз.
Чарівна Країна Оз така велика, що вся вона ще не зовсім відома дівчині-правительці, і кажуть, що в деяких її закутках, у лісах та серед гірських хребтів, у глухих долинах і непролазних джунглях живуть люди й звірі, які знають так само мало про Озму, як мало знає Озма про них. Але ці невідомі жителі Країни Оз все ж таки нечисленні в порівнянні з тими, що заселяють усі землі довкола Смарагдового міста.
І я глибоко переконаний, що мине дуже небагато часу, як усі закутки чарівної Країни Оз будуть вивчені, а жителі цих країн познайомляться з своєю правителькою, бо в палаці Озми є кілька надзвичайно допитливих її друзів, що постійно відкривають нові й незвичайні місця та різних живих істот.
Найбільшим відкривачем таких захованих куточків у Країні Оз є маленька дівчинка на ім’я Дороті, кращий друг Озми, що живе в розкішних кімнатах величного палацу своєї правительки. Дороті, звичайно, вважається принцесою в Країні Оз, але вона не любить, щоб її так величали. І через те, що вона проста, щиросерда й не хоче бути нічим іншим, як звичайною маленькою дівчинкою, то її й звуть усі просто Дороті і люблять найбільше, після самої Озми, у всій Країні Оз.
Одного ранку Дороті пройшла через парадний зал у палаці й постукала в двері до іншої дівчинки, на ім’я Трот, також гості і подруги Озми. Коли їй відповіли, що можна увійти, Дороті заглянула в кімнату й побачила, що Трот не сама, а в товаристві старого моряка з дерев’яною ногою, який сидів біля відчиненого вікна й попихкував люлькою, зробленою з кукурудзяного качана. Цього моряка звали капітаном Біллом; він супроводжував Трот у чарівну Країну Оз і був її давнім і найвідданішим другом. Дороті теж любила капітана Білла. Зараз вона ввічливо привіталась до нього і звернулась до Трот:
— Ти знаєш, у наступному місяці день народження Озми, і я сушу собі голову над тим, який їй зробити подарунок. Вона така добра до нас усіх, що ми обов’язково повинні відзначити її іменини.
— Це вірно, — погодилась Трот. — Я також думала про те, що подарувати Озмі. Але це дуже важко придумати, бо вона вже має все, що хоче. До того ж вона фея, знає багато чарів і може вдовольнити будь-яке своє бажання.
— Ну то й що, — заперечила Дороті, — адже не це головне. Справа не в тому, що Озмі чогось невистачає, а в тому, що їй приємно буде знати, що ми незабули про її день народження. Тільки який подарунок ми можемо їй зробити?
Трот розпачливо похитала головою.
— Я думала, думала, і нічого не придумала, — заявила вона.
— І я так само, — сказала Дороті.
— Я знаю одну річ, яка їй сподобається, — втрутився в розмову капітан Білл, обернувшись до дівчаток своїм круглим обличчям, облямованим бакенбардами, і дивлячись на них великими голубими очима.