*
Як сіно косять, то дощів не просять: самі йдуть.*Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки- хата.*Згаяного часу і конем не доженеш.
ПРОТИ ПОРОКІВ І ВАД ЛЮДИНИ
Руки білі, а сумління чорне.*В ноги кланяється, а за п’яти кусає.*Грається, як кіт з мишею.*Такни добрий, що в ложці води втопив би.*Не клади в рот пальця, бо одкусить.*На язиці медок, а на думці льодок. Слова ласкаві, та думки лукаві.*У вічі — як лис, а позаочі — як біс.*Ти йому хліб, а він тобі камінь.*М’яко стеле, та твердо спать.*Вовк прийшов у овечій шкурі.*Святий та божий, на чорта похожий.*В людях Ілля, а вдома свиня.*Вовчу думку має.*Там вовк не бере, де сам живе.*Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.*Пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст і гриву!*Повадиться вовк у кошару ходити, то зсе стадо перебере.*Пройшов огонь і воду.*Спить, а Химині кури бачить!*Бійся пса не того, що гавка, а того, що лащиться.*Не вір собаці* бо вкусить!*Він такий, що з вареної крашанки курча висидить.*З-під стоячого підошву випоре.*І риби наловить, і ніг не замочить.*Такий, що і в ступі не влучиш!*Не копай другому яму, бо сам в неї впадеш.*Словом — як листом стеле, а ділом — як голками коле.*В мутній воді рибу ловить.*Він з піску мотузки суче.*Хитрого од лукавого не відрізниш.*Вийшов сухим із води Юхим.*Знають його всі, як облупленого!*Крутить, як циган сонцем.*Хто кислиці поїв, а кого оскома напала!*Цяця, цяця — та в кишеню!*Обіцянка — цяцянка, а цяця досі в кишені.*Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить.*І сам не гам, і другому не дам.*Посеред зими льоду не випросиш у куми.*На тобі, небоже, що мені негоже!*Давали, та з рук не пускали.*Тяжко нести, та жалко кидати.*Як мед — то й ложкою!*Допався, як кіт до сала.*Поганому виду нема стиду.*Стида, як у тої кобили, що воза побила.*Погані очі все перелупають.*У сірка очей позича.*Знає кіт, чиє сало з’їв.*На вовка неслава, а їсть овець Сава.*Коня кують, а жаба ногу підставляє.*Ложка дьогтю зіпсує бочку меду. 56*Яка совість, така й честь.*В чуже просо не пхай носа!*Ви тільки за дугу, а він вже й на возі. Як сіль в оці.*Прип’явся, як реп’ях до кожуха!*Прилип, як шевська смола до чобота!*Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею.*Не лізь, куди голова не лізе!*Де люблять — не части, де не люблять — не ходи!*Хвалила сова своїх дітей, що найкращі в світі.*Поки хвалько нахвалиться — будько набудеться.*Не до тебе п’ють — не кажи «здоров»!*Не брудни криниці, бо схочеш водиці.*Не загрібай жар чужими руками!*Колос повний до землі гнеться, а пустий угору дереться.*Кожен кулик своє болото хвалить.*Гречана каша сама себе хвалить.*Носиться, як дурень'з ступою.*Чиє нявчало б, а твоє мовчало б!*Надувся, як ковальський міх.*Пнеться, ЯК ХМІЛЬ ПО ТИЧЦІ.*Далеко куцому до зайця!*Не хватайся поперед батька в гіекло, бо не знайдеш де й сісти!*Де ще те теля, а він уже з довбнею бігає!*Якби свині роги, то людей би всіх прколола.*Високо літав, а низько сів.*Не все те золото, що блищить.*Не скуби, поки не зловиш.*Не спитавши броду, не лізь прожогом У воду!*Не хвали день до вечора.*Не кажи гоп, поки не перескочиш!*Два пани, а одні штани: котрий раніше встав, той ся і вбрав.*Нарядилася, як пава, а кричить, як гава.
*
Намолов сім мішків гречаної вовни. 'А'*Золоті гори обіцяє.*Хто про Хому, а хто про Ярему. Язик без кісток: що хоче — лопоче.*Обіцяного три роки ждуть.*Меле, як порожній млин!*Передав куті меду!*Таке верзе, що й купи не держиться!*Ти йому про діло, а він тобі про козу білу.*Казав, та не зав’язав.*Говорив Мирон рябої кобили сон!*Вона знає, що у нас і в борщі кипить!*Ніхто не знає: тільки баба та вся громада, тільки сич, та сова, та людей півсела!*Він набалакає, що на вербі груші ростуть!*Чув дзвін, та не знає, звідки він!*Язиком вихати — не ціпом махати.**Треба знати, де що сказати.*Менше говори — більше вчуєш.*Порожня бочка гучить, а повна мовчить.*Держи язик за зубами.*Слово не горобець: випустиш — не піймаєш.*Чужий рот не хлів: не зачиниш, як розчиниться.*Не міряй всіх на свій аршин.*Хіба помилиться та правду скаже.*Що ступить, то й збреше.*Бреше і оком не моргне.*Чисто бреше, що й віяти не треба.*Брехали твого батька сини та й ти з ними!*Брехнею світ пройдеш, та назад не зернешся.*В роботі «ох», а їсть за трьох.*Білі руки роботи бояться.*Не тепер, то в четвер.*Це йому й за вухом не свербить.*Робить, як мокре горить.*Ото-то горе, що риба в морі!*Ласа кішка до риби, та в воду лізти не хоче.*І за холодну воду не візьметься.*Аби день до вечора.*Люди — жать, а ми — на межі лежать.*Хто діло робить, а хто гави ловить.*Лінивому все ніколи.*Сиди, Векло, ще не смеркло!*І туди гаряче, і сюди боляче.«Нехай» — поганий чоловік.*Не так лінь, як не хочеться.*Пого по смерть добре посилать.*Ні грач ні помагач.*Хоч три дні не їсти, аби з печі не ? злізти.*ївши, гріється, а робивши, мерзне.*Ні сіло ні впало — дай, мамо, сала!*Ех, якби піч на коні, а я на ній — добрий козак був би!*Пішла по масло — та й в печі погасло.*Два недужих сіли та й хліб з’їли.*Де кисіль — там я й сів, де пиріг - там я й ліг!*То снідаю, то обідаю — і погуляти ніколи!*У ледачого хазяїна і чоботи з ніг вкрадуть.*В гарячці лежить, а без пам’яті хліб їсть.«Синашу, піди стовчи пшона на кашу».—«Ох, мамо, спина заболіла».— «Синашу, іди їсти кашу»«Мамо, а де моя велика ложка?».*Болить бік дев’ятий рік, та не знаю, в якім саме місці.*Як без діла сидіти, то можна й одубіти.*Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі.*З лежні не буде одежі, а з спання — коня.*Не тоді хортів годують, як на влови йдуть.*Вчи лінивого не молотом, а голодом!*Не б’є, не лає, та ні про що й не дбає.*Що в тверезого на умі', те у п’яного на язиці.*Хміль не вода — чоловіку біда!*Як до праці — руки дрижать, а чарочку добре держать!*Вже не в одній чарці денце бачив! Де чарка, там і сварка.*Сім п’ятниць на тиждень у п’яниць.*П’яному море по коліна.*Намогоричився до самого підборіддя!*Краденим не забагатієш.*П’ятами накивав, аж залопотіло!*На злодієві шапка горить!*Вовків бояться — в ліс не ходить.*У страха очі великі. ·*ІЦо сіре, те й вовк!*Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка.*Налякав міх — і торби страшно.*У лісі вовки виють, а на печі страшно.**Дав дулю через кишеню.*Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом.*Не бачила сова орла, а як уздріла, то аж зомліла.*В чужому оці і порошинку бачить, а в своєму і сучка недобачає.*Показалась за сім вовків копиця сіна.*Дорікав горщик чавунові, що чорний; аж гульк — і сам у сажі.*І з посміху люди бувають.*Хто сміється, тому не минеться.*У чужій руці завжди шматок більший.*На чужий коровай очей не поривай!*Молодець проти овець, а проти молодця і сам як вівця.*Не бачить сова, яка сама.*Чужі гріхи перед очима, а свої — за плечима.*Бджола жалить жалом, а чоловік— словом.*Мухи та комари кусають до пори, а для лихої людини нема ні пори, ні години.*Гадюка хоч не вкусить, то засичить.*Гляне — молоко кисне!*Без огню пече.*Гризе, мов іржа залізо.*Не поможе кадило, коли бабу сказило. 76*Отакі, матінко, лихії люди: як напало на мене семеро перекупок, то ледве одгризлась!, Накрив мокрим рядном та ще й помелом.