Я боюся бути вдома сама. Дивні речі відбуваються. Дверцята шафи стукають, посуд перевертається сам собою!
Сусіди кажуть, раніше на місці будинку й садів-городів був старий цвинтар.
Поля
Сьогодні треба було йти до школи. Але дівчата-сусідки, які обіцяли зайти по мене, знову не дотримали слова. Хаві напередодні моя мама виказала через касету, і вона, певне, образилась. Але вибачилась і обіцяла перезаписати пісні.
Патошка з третього поверху захворіла. У неї температура.
Поскаржилася мамі на вітчима. Але мама сказала, що його кохає, стала на його бік, а мені звеліла замовкнути. Я сама-одна. Ніхто мене не захистить.
Моя творчість мамі теж не до вподоби. Прочитала їй уривок зі свого роману про острови, а вона як закричить:
— Ти пишеш свої писульки, а треба хату прибирати, на ринку торгувати, їжу для родини готувати! Нікому твої записи не потрібні! Ач, знайшлася письменниця!
Потім їй наче стало соромно, і вона вирішила загладити сказане. Але це не загладиш.
Друзів немає. Що робити? Допоможи мені, о Боже!
P. S. Узяла й порвала свій роман. На дрібні шматочки. Усі три зошити.
П.
Дівчата з двору, Ася, Хава й Маліда, чесно сказали, що їм зі мною до школи ходити соромно. У мене мама росіянка — їх обзиватимуть. З ким ходити? З ким повертатися?
Сварилася з Кассі. Вона заявила, що піде на побачення з Ахмедом і торкнеться його ТАМ.
Я сказала, що вона поводиться, як повія, і я з нею більше не дружу. Сета й Заїра мене підтримали.
Удома Хейда і я готували вареники з картоплею. Мамі вареники не сподобались. А тьотя Мар’ям нас хвалила.
Пишу в темряві. Свічки скінчились.
У нас у гостях були тьотя Аля й тьотя Мар’ям. Сиділи, пили чай з мамою та вітчимом. Потім тьотя Аля підвелася й каже:
— Піду грати з Ериком у карти!
Я на неї подивилася: мені незручно було проситись, але я дуже хотіла піти. Шепнула мамі:
— Ма, скажи, щоб я до них пішла в гості.
А мама взяла й промовчала.
Тьотя Аля ж знала, що я хочу побачити Ерика! Я думала, вона — мій друг. З Кассі я посварилась. Мама не розуміє мене. І Хейда сьогодні не прийшла. З вітчимом сварюся.
Дорослим так весело разом! Вони п’ють чай, розповідають одне одному історії. А я з ними, але на самоті, сама собою.
Патошку відвезли до лікарні. Бережи нас Боже!
П.
Новини з мого рідного класу. Рудоволоса Кассі намагається знову подружитися. Заговорює.
З дівчатами, Сетою, Заїрою, Тиною та Зулею, ми вирішили одна одну не давати ображати. Тепер, якщо одну з нас кривдять — інші повинні заступатись. Інакше нам не впоратись.
Сета живе в приватному будинку з бабусею. Вона сирота. Завжди ходить у великій хустці, за що інші дражнять її «Ваххабістка». У Заїри старенькі тато й мама. Вони бідні. Їжі в будинку нема, але вона мріє стати уславленою співачкою!
Худенька Тина в сім’ї дев’ята дочка. Тато помер, а мама завжди на ринку. Торгує шкарпетками. Зуля — гладенька. Вона як дитина за розумом. Але добра. Вони мої соратники.
По дорозі зі школи додому я побачила дівчат-сусідок, Хаву й Маліду. Тато Маліди, до речі, возив мене на операцію апендициту.
Вони за мене на рік старші. Мають по 13 років. 8-й клас! З ними була ще їхня однокласниця Айзара. Вони не хотіли, щоб я з ними йшла. Але мені було начхати. Я не хотіла йти сама — небезпечно. Наздогнала їх, і ми пішли дорогою разом. Розмова на перехресті зав’язалася така:
— А знаєте, що… — загадково мовила Айзара.
— Так, ти знову про секс! — сказала Хава.
— Що новенького? — пожвавилася Маліда.
А я промовчала. І от вони стали розповідати про Росію.
— Там, у Росії, таке діється! Вай-вай! Це не те, що в нас у Чечні. У Чечні — порядок! — сказала Айзара. — А в Росії батьки сплять із дочками, брати ґвалтують сестер! Дідусі тр*хають онуків!!!
— Ми, чеченці, одружуємось, а потім уже займаємось цим! — підкреслила Маліда. — А росіяни — свині!
— Батько зі своєю дочкою щодня був як із жінкою, а щоб вона не переймалася, сказав: «Не бійся, целка буде в порядку», — сказала Айзара, а потім повернулася до мене й каже: — Ти знаєш, що таке «целка»?!
Я почала була згадувати твори Л. Толстого, прочитані нещодавно, і В. Шекспіра. Але в них такого слова точно не було! О жах — не було! І я відповіла:
— Ні.
З Малідою, Хавою та Айзарою від моєї відповіді стався напад істеричного сміху. Вони аж до сліз реготали й верещали! А потім знову стали розповідати всілякі непристойні історії навперебій: