У школі за диктант із чеченської мови я одержала четвірку.
Вільний час, а в мене його небагато, я проводжу з бабусею Тосею.
Тьотя Аля та Ерик не приїхали. Вони в Росії у далеких родичів.
Майже весь час я торгую на Центральному ринку з ранку до ночі. Це такий величезний ринок! Там сотні рядів. Його за один день важко обійти. Там продають речі, золото, молочні продукти, зелень, цигарки, техніку.
Є на ньому «барахолка» — там літні люди та діти торгують старими книжками і тим, що знайдуть у руїнах або на смітнику. Я багатьох знаю в обличчя. Здоровкаюся.
Я і Хейда ходили дуже далеко. За розбомблену школу № 55. Там живе її подружка. Так далеко ми жодного разу самі не ходили. Мама не знає.
Я до школи не пішла, хоча поставили уроки. Мама захворіла. Поведу її до лікаря. Треба зуб виривати.
Ще мама через постійний холод у квартирі застудила нерв у руці. Від болю плаче. Рука в неї не ворушиться. Ну, хоч лупцювати мене не зможе якийсь час.
Шукаю в усьому плюси.
Поля
Мені снився Ерик. Я ворожила за давнім звичаєм: розчісувала волосся, ні з ким не розмовляла, клала гребінець під подушку. І засинала. Тоді насниться наречений. Наречений має прийти й волосся розчесати. А мені наснився Ерик. Він сказав, що хотів би пройти зі мною через річку. Але міст був зламаний.
Не знаю, що й думати: знову «пригоди» з 10-м класом — тим самим, де вчиться сестра Патошки, Ася. Думаю, саме вона сказала своїм однокласникам моє ім’я. Кассі була занадто налякана, щоб говорити їм про мене.
Хлопці з 10-го класу чіпляються тепер, кричать моє ім’я, хапають за руки в коридорі. Кажуть відверті непристойності. У шкільний коридор не вийти. У класі я зі своїми подругами. Більш-менш нічого, бо ми всі одна одну захищаємо. З бандою Лур’є-Левиці не зв’язуємося, але й вони до нас не лізуть, тому що одержували вже кілька разів по шиї.
Пізній вечір. Мамі погано. Вона не може ходити й ворушити руками. Таке з нею вперше! Від холоду застудилася. Плюс напад ревматизму. Мама нахилилась і впала. Не знаю, що робити. Коли я прийшла зі школи, я ще про це не знала.
Мама лежить на ліжку. Я її доглядатиму. Тепер, коли вона захворіла, я зрозуміла, як сильно її люблю. Я її не засмучуватиму, слухатимусь.
Мені хочеться плакати. Де всі мої друзі? Альонка, тьотя Аля, Сашка, Васька? Мені важко повірити, що десь зараз веселощі, свято. Мама хворіє.
Поля
У певні дні місяця тепер, після того як застудила ноги, відчуваю сильний біль. В інших дівчат, які не мерзли у війну, все не так боляче.
Мамі краще. Це видно з того, як вона свариться й віддає команди, лежачи в ліжку.
Хейда прийшла до мене. Подруга ворожила на картах. Наворожила всілякі дурниці!
А лиходійка Лунет і Маліда, подруга Хави, заманили Хейду днями до себе в гості. Лунет навмисне це зробила — її брат попрохав. Йому Хейда подобається.
Знову я ворожила на заміжжя. Мені наснився незнайомий чоловік зі світлим волоссям і синіми очима.
Багато моря й сонця.
Ще я чомусь згадала, як улітку хлопці в нашому дворі грали в бадмінтон. Мансур грав із Казбеком. А я стояла в під’їзді, щоб мене ніхто не помітив, і милувалася Мансуром. Він цього не знав. Куди йому!
І тут його напарник кинув воланчик високо-високо. І воланчик упав поблизу нашого під’їзду. Я вибігла, схопила воланчик і подала Мансурові. Подивилася в його очі й завмерла. А потім утекла додому. Сиділа і слухала, як калатає моє серце. Аж дві години.
А він цього не знає. І не дізнається.
Чому я така дурненька? Мені зовсім не щастить у коханні! Зате, як каже Хейда, у картах щастить.
Я сьогодні після школи, тільки підручники занесла додому, торгувала на ринку. Потім купила їжу. Вітчима немає. Він кудись поїхав.
А мама надвечір пожвавилась і відібрала в мене рибу в консервній банці. Сказала:
— Ти на виделку забагато набираєш риби! Віддай!
Я відповіла:
— Тобі стільки ж дістається…
А вона:
— Ти думаєш, я жадібна?! Я думаю про завтрашній день! Завтра теж їсти захочеться! Треба по трішки їсти з хлібом!
Настрій у мене хріновий. Навіщо я це все записую? Наче це має сенс.
Піду до баби Тосі. Обіцяли світло дати. Може, подивлюся кіно. Має йти фільм «Комісар Каттані».