— То як, визнаєте себе винним? — гримнув суддя на Ферду.
Бідолашний Муравлик намагався все пояснити, але марно, бо комарі, горді з того, що про них говорять як про захисників, підтвердили все, що розповіла Сонечко.
Після цього принесли відквітлу кульбабу з шапкою білого пуху.
— Дмухніть! — наказав суддя Муравликові.
Ферда дмухнув щосили, і майже половина пуху обсипалась. Потім по черзі дмухнули носаті жуки. Облетіло ще трохи пуху. Потім дмухнула панна Сонечко, але так обережно, що жодна з пушинок навіть не ворухнулася.
Після цього порахували, скільки пушинок іще лишилося на кульбабі. Вийшло рівно двадцять п’ять.
— Слухайте вирок! — оголосив поважно суддя й знову підвівся. Всі принишкли й затамували подих, а суддя врочисто вів далі: — Мурашка Ферда дістане двадцять п’ять різок ззаду нижче пояса. Всі двадцять п’ять йому всипле кат Рогач, а присутніх гостей запрошуємо завтра прийти подивитись.
Присутні в залі зустріли вирок схвальним пожвавленням, а подекуди навіть почулися вигуки «браво!». Всі вже зарані тішилися з такого видовища. А Ферду тим часом відвели й знову замкнули у Слимака.
ЯК ЖУКУ БРОНЗІВЦІ НЕ ВДАЛАСЯ РАДІОПЕРЕДАЧА
Трибуна, щойно збудована з нового, ще запашного дерева, була вже вщерть заповнена, а навколо стояла сила-силенна глядачів. Як тут було гарно! Золоті мушки, жуки в червоних, синіх, фіолетових шатах, строкаті картоплянки, пані Бджола, вся припудрена жовтим пилком, і, звичайно, панна Сонечко теж. Вона сиділа в окремій ложі.
Нагорі була кабіна жука Бронзівки — уславленого радіокоментатора. Він повинен був вести репортаж по радіо, а поки що смоктав м’ятну цукерку, щоб мати добрий голос.
Долі юрмилися звичайні жуки — брудні й запорошені, різна гусінь і черв’яки. Посеред майдану стояла велика лава, схожа на стіл, покритий великою скатертиною. Скатертина звисала аж до землі.
Це було місце кари. Поряд стояли майстри-ковалики, що зробили цю лаву.
Невже ковалики? Як же так?
Придивіться уважніше, адже це ті самі ковалики, які завжди помагали Муравликові в його роботі!
Ах ви зрадники! Він так вас любив, а ви змайстрували йому ешафот?
Та раптом юрба загомоніла, цікаві почали озиратися, ставати навшпиньки й гукати: «Ведуть, ведуть!»
Муравлик ішов блідий мов крейда, а за ним простував жук Рогач із замашною різкою.
Перед лавою Муравлик помітив коваликів і здивовано поглянув їм просто в обличчя, але ті вдавали, що його зовсім не знають, і лише закліпали очима, ніби очі були в них запорошені.
— Ану, лягай на лаву! — наказав Рогач Муравликові.
Ферда мусив лягти, а ковалики прив’язали його до лави, щоб він менше крутився, коли почнуть його бити. Муравлик знову пильно подивився їм в обличчя, та ковалики наче вперше його бачили — тільки кліпали очима, ніби очі були в них запорошені.
— Все готово? — запитав нарешті Рогач.
— Все, — відповіли ковалики й виструнчились осторонь. Тільки один з них на мить нахилився над лавою і щось шепнув. Але ніхто цього не помітив.
А тепер послухаймо, що тим часом говорив по радіо Бронзівка:
— Алло, алло, саме цю мить Рогач бере в руки чималу різку. Це дебелий парубок, і я не хотів би скуштувати жодного з його ударів, не те що всі двадцять п’ять. Увага, увага. Рогач саме наміряється до першого удару, а красуня Сонечко цей час дістає хустинку, щоб втерти носа. Увага, увага, Рогач уже... О-о-о-йой! — вигукнув диктор і занімів на якусь мить.
З репродукторів почувся лише тріск, якісь вигуки, метушня, і тільки згодом знову залунав голос Бронзівки.
— Прошу пробачити, шановні слухачі, за вимушену перерву. Трапилось щось неймовірне, і я ще досі не можу опам’ятатись. Коли Рогач замахнувся, щоб ударити підсудного, й різка вже ось-ось мала стьобнути, лава раптом підстрибнула й разом з підсудним Мурашкою Фердою полетіла геть.
Знизу ми помітили, що під лавою мелькнув зелений коник, який, напевне, заліз туди навмисно, а тепер дременув разом з Фердою. Внизу піді мною страшенна паніка. Ковалики, що допомагали катові, у метушні попадали йому під ноги, і Рогач, замість шмагонути лозиною Муравлика, добре потяг нею панну Сонечко. Якийсь черевань, що сидів біля неї, так налякався, що впав, задригавши ногами, й запорошив обличчя панни Сонечко.