Справжнісінька мала купа. Ніхто не знав, де голова, де ноги й узагалі що кому належить.
Перший отямився коник. Дременув на своїх довжелезних ногах, не озираючись, і швидко зник за хмарою куряви. Потім піднялася тля. Вирівняла свої довгі вуса й почала роздивлятися, кого б на них наштрикнути. Та як побачила, що майже проти неї підводиться з землі Ферда, то підстрибнула на метр, а може трохи менше, в повітря й чкурнула, ніби їй хтось хвоста припалив, а за нею повтікали й усі інші тлі.
— Ха-ха-ха-ха, — потішалися комахи-глядачі. — Ця вже битися до смерті не схоче!
Всі потім плескали за ту чудову розвагу, аж поки руки в них заболіли. Молоді муравлики-мисливці при цих оплесках кланялися на всі боки, наче актори на сцені.
Але що це? На місці бою лежав один муравлик і навіть не ворушився. Ой лишенько! Це ж Ніженька, найкращий стрибунець у мурашнику. Чи не сталося з ним нещастя? Мерщій до нього.
Горенько! Бідолаха Ніженька!
Погляньте, адже він звихнув собі ногу. Не відскочив своєчасно — і тля з коником перекинулась через нього.
— Швидше ноші, бігом! Ніженько, болить тобі? — побивався Ферда.
— Авжеж, болить, але я витримаю, — мужньо шепотів Ніженька.
— Ніженько, прошу тебе, дуже прошу тебе, Ніженько, не гнівайся на мене, я в цьому не винен, — бідкався Ферда.
— Що ти, Фердо? Це я сам винен. Я теж хотів потягти тлю за хвостика, як ти,— признався Ніженька. — А коли я межи вас уліз, то ви в цей час упали просто на мене.
Ноші були вже тут. Мурашки обережно поклали на них Ніженьку й швиденько побігли до мурашника.
ПРО ТЕ, ЯК НАРЕШТІ ВСІ МУРАШИНІ КОРОВИ СПОКІЙНО ЖУВАЛИ
— Подивіться на них! Усі повтікали, — зітхнув Ферда. — Тепер лови корови сам!
Та не подумайте, що Ферда розгубився. Він пішов до трояндового куща й вирвав з нього молоду гілочку з листочками.
Трояндове листя — улюблена їжа тлів. Ферда трохи пом’яв листячко, щоб воно дужче пахло, й сів з гілочкою на землю. Ба навіть трохи сховався за гілочку. Словом, його не було видно, тільки чутно запах листя.
За мить той запах, звичайно, нанюхали тлі.
— Що це? Може, десь вариться обід?
Тлі одразу ж відчули голод.
— Я голодна, як вовк! — загула тля з гострими рогами.
Після бою з Фердою вона дуже зголодніла.
Запах листочка був такий приємний і такий міцний, що вабив усіх на те місце, де нещодавно відбувся бій биків. Там тепер не було жодного бійця. По мурашках ані сліду не лишилося, тільки стояв кущик чудового пахучого листячка. Мерщій до нього. Тля з великими вусиками штовхалася найбільше. Кількох своїх товаришок вона скинула на землю, а сама вилізла аж на вершечок кущика.
Скоро гілочку всипало стільки тлів, що навіть листя не було видно. Всі тлі пожадливо їли й зовсім не помічали, що з ними діється. А в цей час Ферда обережно ворухнувся. Спочатку ступив однією ногою, потім другою, і коли тлям ніхто не скаже, то вони й не знатимуть, що Ферда їх поніс.
Ферда рушив тихо та обережно, як тільки міг. Спочатку він ледве-ледве ноги пересував, потім пішов трохи швидше, а згодом уже й побіг. Кілька тлів по дорозі впали з листочків, але вони так пооб’їдалися, що не могли навіть крикнути «агов!».
Коли Ферда зупинився на мурашнику, він закричав, як провідник на електричці:
— Виходьте! Кінцева зупинка!
Тлі так понаїдалися, що не могли й ворухнутися, й не чинили опору, коли їх несли вниз у стайні. Та що я кажу, не чинили опору! Вони поснули в мурашок на плечах, а коли опинилися в стайнях на соломі — смію сказати — хропли, наче хто пилкою пиляв. А тля з гострими вусиками хропла, як грім у бурю.
ПРО ЛІФТ, ЩО ЇЗДИВ УГОРУ Й УНИЗ
— Фердо, тепер у нас у стайнях багато корів, а молока матимемо стільки, що його можна буде розвозити, — зраділи муравлики, побачивши таку багату здобич.
— Тож будемо молоко розвозити, — гордо змахнув рукою Ферда, — по всьому мурашнику.
— Але як, як? — допитувались муравлики, цікаві, як це Ферда хоче зробити.
— Та всяк, — відбувався він жартом, — почекайте і побачите.
Ввечері Ферда взявся до роботи й протягом ночі зробив у мурашнику через усі поверхи дірку для ліфта. Дірка, звичайно, вела до стайні, де спали корови. Потім поставив велике колесо і в нього пустив тлю з найбільшими вусами.