Варто визнати, що перемога Муссоліні в жовтні 1922 року – всупереч зовнішньому враженню – була не шедевром італійського трансформізму або зухвалим владно-класовим компромісом, досягнутим завдяки непересічним політичним якостям майбутнього диктатора і логічно вписаним у політико-конституціональну історію Італії, а політичною революцією, спрямованою на зміну не так соціально-класових, як політико-державотворчих рівноваг. Революцією, що за фактом була свідомо реалізована разом із буржуазією та консервативними силами, наявними в італійському суспільстві, і це їй не завадило бути водночас (а з плином часу все сильніше і сильніше) революцією, спрямованою проти буржуазії та консерваторів37. За словами Фюре, фашизм і до сьогодні дивує істориків не через укладені з буржуазією компроміси, адже він був од неї незалежним і політично автономним. Найбільше вражає, як пише французький історик, «той факт, що, отримавши владу за допомогою буржуазних партій, Муссоліні [залишився] вірним бажанню їх ліквідувати та відновити абсолютну владу в абсолютистській державі для реалізації своєї ідеї нації та суспільства»38.
«Марш на Рим» став іконографічним символом фашистської перемоги, який довго підживлював пропагандистську міфологію режиму і який до сьогодні залишається в історичній пам’яті країни. В дійсності це був досить другорядний в історичному та політичному сенсі епізод порівняно з кризою державотворчих форм і диктату з боку держави. Якщо існував якийсь сенс у цьому безладному параді сквадристів і добровольців, то це демонстрація того, наскільки чужою була для них система цінностей парламентської демократії. Це скоріше підтвердження того, що ліберальна держава перетворилася на порожнє лушпиння, нездатне обстоювати власні інтереси навіть за допомогою сили, тому цей похід символізував собою потужний ривок і початок радикально нового політичного циклу.
Примітки
1 V.E. Orlando, Discorsi parlamentari, Roma, 1965, vol. IV, p. 1435.
2 Див. R. De Felice, Intervista sul fascismo (1975), Roma-Bari, 1997, pp. 30-31.
3 G. Bottai, Diario. 1935–1944 (1982), ред. G.B. Guerri, Milano, 1996, p. 47.
4 Там само, p. 41.
5 Mussolini, Opera omnia, vol. VI, p. 288.
6 Там само, p. 367.
7 Там само, p. 166.
8 S. Panunzio, Il lato teorico ed il lato pratico del socialismo, in «Utopia», 15-31 maggio 1914.
9 Mussolini, Opera omnia, vol. VI, pp. 402-403.
10 Mussolini, Opera omnia, vol. VII, p. 40.
11 R. De Felice, Mussolini il rivoluzionario, Torino, 1965, p. 287.
12 Mussolini, Opera omnia, vol. VII, pp. 196-197.
13 Там само, p. 376.
14 Mussolini, Opera omnia, vol. X, pp. 140-141.
15 Там само, p. 141.
16 Там само.
17 Там само, pp. 141-142. (Виділення курсивом наше.)
18 Там само, vol. XI, pp. 270-272.
19 Там само, p. 470.
20 Там само.
21 Там само, p. 471.
22 Цит. за De Felice, Mussolini il rivoluzionario, cit., pp. 459-460.
23 Mussolini, Opera omnia, vol. XII, pp. 309-310.
24 Там само, pp. 310-311.
25 Повний текст програми див. De Felice, Mussolini il rivoluzionario, cit., pp. 742-745.
26 Mussolini, Opera omnia, vol. XIII, pp. 218-220.
27 Там само, p. 218.
28 «Avanti!», 18 novembre 1919.
29 N. Valeri, D’Annunzio davanti al fascismo, Firenze, 1963, p. 19.
30 De Felice, Mussolini il rivoluzionario, cit., p. 558.
31 Там само.
32 Про фашизм як late-comer (гість, що прийшов на шапкобрання. – Прим. перекл.), як запізніле явище, що виникло всередині політичного, масштабно структурованого простору, див. J.J. Linz, Lo spazio politico e il fascismo come late-comer, in S.U. Larsen, B. Hagtvet e J.P. Myklebust (ред.), I fascisti. Le radici e le cause di un fenomeno europeo, видання італійською за ред. M. Tarchi, Firenze, 1996, pp. 171-211.
33 Емоційне схвалення, інстинктивна симпатія до фашизму з боку тих верств італійського населення (військових і карабінерів, представників місцевих органів влади та загальнодержавної бюрократії, міського чиновництва), що відчували себе соціально ображеними та перебували під тиском революційної й антинаціональної пропаганди, яку вели крайні ліві соціалісти й анархісти, проявилися радше у непротидії фашизму на державному рівні, ніж у політичному проекті, створеному керівним ліберальним класом, або у свідомій класовій близькості антинародних сил.