26 Ludwig, Colloqui con Mussolini, cit., p. 167.
27 Там само, pp. 147-148.
28 Gentile, La via italiana al totalitarismo, cit., p. 137.
29 R. De Felice, Storia degli ebrei italiani sotto il fascismo (1961), Torino, 1993, p. 257.
30 Цит.: Там само, p. 258.
31 Mussolini, Opera omnia, vol. XXIX, p. 117.
32 G.L. Mosse, L’immagine dell’uomo. Lo stereotipo maschile nell’epoca moderna (1996), Torino, 1997, pp. 209-210.
33 Цит. за N. D’Aroma, Mussolini segreto, Bologna, 1958, p. 167.
34 Цит. за De Felice, Mussolini il duce. II: Lo Stato totalitario, cit., p. 652.
35 Y. De Begnac, Taccuini mussoliniani, ред. F. Perfetti, Bologna, 1990, p. 192.
36 G. Bottai, Diario 1935–1944 (1982), ред. G.B. Guerri, Milano, 1996, p. 63.
37 Mussolini, Opera omnia, vol. XXVI, p. 317.
38 G. Ciano, Diario. 1937–1943 (1980), ред. R. De Felice, Milano, 1998, p. 56.
39 В історичному та політичному плані протистояння між правими силами (монархістами, консерваторами, реакціонерами) та фашизмом часто вирішувалася manu militari (силоміць) на користь перших: наприклад, Франко з Фалангою в Іспанії, Салазар з «блакитними сорочками» Ролана Прету в Португалії, Варгас з інтегралістським рухом Плініу Сальгаду в Бразилії, воєнні путчисти з хустисіалізмом Хуана Домінго Перона в Аргентині, король Кароль із Легіоном Архангела Михаїла, заснованим Корнеліу Кодреану в Румунії, Горті зі «Схрещеними стрілами» Ференца Салаши в Угорщині, маршал Пілсудський з польськими фашистами; а також Віктор Емануїл III з Муссоліні в Італії.
40 Mussolini, Opera omnia, vol. XXXI, p. 144.
41 Bottai, Diario, cit., p. 406.
42 Цит. за L. Bolla, Perché a Salò. Diario della Repubblica Sociale Italiana, ред. G.B. Guerri, Milano, 1982, p. 181.
43 Там само, p. 43.
44 Про Муссоліні за років ІСР див. G. Parlato, Mussolini, in AA.VV., Uomini e scelte della RSI. I protagonisti della Repubblica di Mussolini, ред. F. Andriola, Foggia, 2000, pp. 247-267.
45 Див. D. Gagliani, Brigate nere. Mussolini e la militarizzazione del Partito fascista repubblicano, Torino, 1999.
46 E. Nolte, I tre volti del fascismo (1963), Milano, 1978, p. 3.
Епілог
«Пам’ять про мене та мою долю буде викреслена за декілька років і згасне миттєво»1, – стверджував керманич фашизму влітку 1943 року, відчуваючи, що його політична зірка остаточно закочувалася за обрій. Але щонайменше для двох поколінь італійців, а якщо узагальнити, то для всієї політичної культури країни, ситуація склалася зовсім інакше, принаймні в тому, що стосується образу дуче та його ролі в історії Італії двадцятого століття. Звичайно, забути Муссоліні й викреслити з пам’яті згадку про нього виявилося неможливо, а зрозуміти й пояснити його складну політичну та людську історію – неймовірно важко. Знадобилися десятиріччя і поодинокі інтелектуальні баталії, щоб історична реальність взяла гору над суперечливими міфами про Муссоліні, поширеними зазвичай уже після його смерті. Аналіз документів і фактів уможливив тлумачення та інтерпретації, в яких відбивається складність ідеологічного і політичного шляху людини й епохи, втіленням якої вона була. Понад півстоліття минуло після його смерті, безперечні успіхи зробила історіографія, та чи можемо ми бути абсолютно впевненими, що привид Муссоліні й досі не коливається на хвилях історичної пам’яті італійців?
Примітка
1 Mussolini, Opera omnia, vol. XXXIV, p. 278.
Бібліографічна примітка
Література про Муссоліні та фашизм, як то кажуть, не має меж. Гідним провідником у цій справі можна вважати працю робочої групи під керівництвом Ренцо Де Феліче Bibliografia orientativa del fascismo (Орієнтовна бібліографія фашизму), Рим, 1991 р.
Постать Муссоліні змушує до масштабності: чотири частини, загалом вісім томів і шість тисяч чотириста дванадцять сторінок – саме стільки написав і опублікував Де Феліче у період між 1965-м і 1997 роком у такій послідовності: Mussolini il rivoluzionario (Муссоліні революціонер), 1883–1920, Турін, 1965 р.; Mussolini il fascista. I: La conquista del potere (Муссоліні фашист. І: Завоювання влади), 1921–1925, Турін, 1966 р.; Mussolini il fascista. II: L’organizzazione dello stato fascista (Муссоліні фашист. ІІ: Організація фашистської держави), 1925–1929, Турін, 1968 р.; Mussolini il Duce. I: Gli anni del consenso (Муссоліні дуче. І: Роки консенсусу), 1929–1936, Турін, 1974 р.; Mussolini il Duce. II: Lo stato totalitario (Муссоліні дуче. ІІ: Тоталітарна держава), 1936–1940, Турін, 1981 р.; Mussolini l’alleato. I: L’Italia in guerra (Муссоліні союзник. І: Італія у війні), 1940–1943, Турін, 1990 р.; Mussolini l’alleato. II: La guerra civile (Муссоліні союзник. ІІ: Громадянська війна), 1943–1945, Турін, 1997 р. (остання книжка залишилася незавершеною через смерть історика).