50
Він дуже любив Абдоллагі. Я не знав, як повідомити йому про його мученицьку смерть. Я зайшов до його кімнати й після викладу воєнних новин повідомив:
– Між іншим, Абдоллагі загинув.
Він ніяк не відреагував. Перегодя, він сказав мені:
– Коли я на війні даю волю емоціям, усе йде шкереберть. Я залишаю своє горе опівночі, коли відкриваю серце одному лише Богу.
51
“Впівніч я люблю молитися Богу в таємничій тиші поміж небом і землею. Я пошепки промовляю до зірок і слухаю невимовні секрети неба. Я повільно поринаю в глибінь галактик і гублюсь ув нескінченному всесвіті. Я минаю межі всесвіту, знищую себе та єднаюся з Богом, аби не відчувати нічого крім Нього.”
52
Коли хто-небудь потискав руку доктору і при цьому стояв за крок від нього, то всі розуміли, що ця людина зустріла доктора вперше. Потім доктор обіймав і цілував його кілька разів. Він відчував сильний сором і відзначав, що байдуже йшов хто-небудь уперед чи не йшов, він ішов прямо в його руки.
53
Черепаха з повним казанком обойм (магазинів) приповзла вчасно. Я знав, що це доктор її прислав, але не знав як він дав їй зрозуміти як прийти до мене.
54
Ми хотіли відвезти його в тил, бо він був поранений так важко, що аж обличчя побіліло. Хоча ми вмовляли його лягти на заднє сидіння, та він не послухав і сів на переднє; насилу вітався з ким-небудь і посміхався. Він сказав: “Якщо я засну на задньому сидінні, то всі подумають, що Чамрон помер, а я не хочу цим деморалізувати когось.”
55
Він не захотів установити охолоджувач повітря в своїй кімнаті. В Агвозі було дуже спекотно, а у Мустафи нога була в гіпсі. Від крові і теплоти його шкіру роз’їло. Казали, що в нас при штабах було близько 150 охолоджувачів і ми могли б один установити в його кімнаті. Він відказав: “Якщо можна в кожну траншею поставити охолоджувач, то останній поставте в мене. Як я можу вмикати охолоджувач повітря у себе в кімнаті, коли хлопці в жарі ведуть бій?”
56
“Так зумовлено, що правда і брехня стинаються вічно, а досконалість досягається через боротьбу. Люди зріють і набувають досвіду через труднощі і тяготи. Комфорт, затишок, добробут завжди розслаблюють, знесилюють і затримують розвиток. Безкінечні перемоги, достатки породжують корупцію та бунт.”
57
Він стояв під деревом. Повідомлялося, що ворог має атакувати вночі, тож я прийшов спитати що нам робити. Він роздивлявся гілку, а я сказав:
– Хлопці кажуть, ворог напоготові.
– Дружище, підійди й поглянь, яка вона прекрасна, – він навіть не обернувся, а тоді поглянув на листок. – Коли, ти кажеш, вони збираються атакувати?
58
“Я вивчаю самого себе, щоби знайти таку точку, через яку зможу зрозуміти своє існування. Я не бачу нічого, крім палаючого серця, що загоряється вогнем. Іноді воно осяює моє буття, а іноді я похований під його попелом. Так, я не бачу нічого в собі, крім палаючого серця. Я все оцінюю ним і крізь нього дивлюся на світ. Крізь нього всі кольори змінюються і зовнішній вигляд живих творінь також змінюється.”
59
Центральне командування наказало підірвати міст. Усі бійці зібрались і деякі групи виявили бажання зробити це. Але доктор не дозволив нікому йти.
“Міст у прямій видимості,” – прорік він.
Вранці було повідомлено, що міст зруйнований. Ми пішли туди й переконалися, що це дійсно так. Розповідали, що минулої ночі доктор та його команда поверталися вздовж річки і сміялись.
60
Після повернення з передової я взяв відпустку й одразу поїхав додому. Я хвилювався, бо дзвонив до рідних перед боями і взнав, що моя дочка захворіла. Вдома я запитав про неї та дізнався від своєї дружини, що з дочкою все гаразд.
“Одна пані приходила до дверей і пропонувала сама віднести дитину до лікаря, – додала дружина. – Вона купила нам ліки.”
То була дружина Чамрона. Вона стала такою ж як і він.
61
Ми сиділи за столом і полковник сказав: “На честь вашого прибуття ми закололи ягня.” Доктор засмутився і навіть не їв нічого.
62
Доктора щойно призначили міністром оборони. Ми мали йогурт на другий сніданок. Як тільки накрили стіл, він прийшов. Ми попросили його посидіти з нами. Він помив руки й сів за наш стіл. “Коли міністр оборони приходить на перевірку?” – запитав хтось.