Його душевний стан був дуже специфічний.
– Господи! Я більше не витримую. Я не можу терпіти тут своє життя. Цей світ більше не місце для мене. Звільни мене … Дозволь мені піти.
77
“Господи, яким же великим даром ти наділив мене, що я смерти не боявся. Я не ставав на коліна перед недалекоглядними і дріб’язковими людьми, які погрожували мені й хотіли забрати щось у мене. Дивні часи настали. Політичні вбивства і терор панують усюди. Силою армій та зброї люди підкоряються їхнім наказам і задумам – плазують перед цими силами як пристосуванці. Але я завжди посміхатимусь до смерти й вітатиму її, бо мені вона приємна і приваблива. Я не маю жодних надій чи прагнень у цьому світі й мені нема що втрачати зі смертю. Я відчуваю силу та спокій перед цими дріб’язковими людьми, а вони дивуються тим, як я можу так несамовито змагатися з вихором подій. Я вітаю моторошні хвилі смерти і всміхаюся цілком безтурботно та з певністю.”
78
Я думала, що він спить. Він лежав у ліжку. Я розцілувала його всього – навіть його стопи.
“Завтра я загину. Я просив Бога і знаю, що Бог послухає мене,” – він промовляв не розкриваючи очей. Однак він хотів ублаготворити мене й додав: “Але раз тебе це не вдовольняє, тоді я не буду мучеником.”
Не знаю чому, але я погодилась. Я погодилась бути без найкращого в світі чоловіка.
79
“Світ це велике поле випробувань, єдина мета в якому це любов. У цьому світі людство наділене всім – засобів та можливостей для роботи більше, ніж удосталь. Є найвищі зразки в індустрії та найпрекрасніші символи творення. Від гальки під ногами до зірок, від безсердечних злочинців до розбитих сердець сиріт, від випадків гноблення та злочинів до ангелів правди та справедливости – все це в світі зроблено яскраво. Людина задоволена створеними іграшками. Кожен займається чимось із власною гідністю, та є ті, кому сумно на серці та чий розум чогось жадає, хто не грається іграшками.”
80
“Я повністю відповідаю за подолання бід і незгод. Я осяватиму шлях для інших, а тому терплю всі незручності коли приймаю біль, що палає наче свічка. Я вдихаю душу мертвому, щоби задовольнити спрагу правди.”
81
“Господи! Дякую, що звільнив мене від нестабільности, спустошености, іграшок та обмежень. Дякую, що не залишив мене під час бурхливих і небезпечних подій, що занурив мене в галас життя та в боротьбу з несправедливістю і невір’ям. Дякую, що дозволив мені відчути смак насолоди від боротьби і дав зрозуміти дійсний сенс життя. Я зрозумів, що в житті щастя це не веселощі, комфорт і безтурботність. Щастя це війна, біль, страждання, лихо та боротьба з несправедливістю і невір’ям. Це, врешті-решт, мучеництво.”
82
“На світі є люди, які видаються живими. Вони дихають, ходять, розмовляють і живуть. Але насправді вони в’язні в цьому світі, кріпаки, розчавлені обставинами. Щоб жити далі, вони принижують себе настільки, що аж видаються мертвими. Тоді як вільні люди навпаки можуть жити недовго, але живуть добре. Вони дихають вільно і не залежать від волі інших – це інші залежать від них.”
ЕПІЛОГ
Історія знає безліч прикладів. Було багато окремих зірок, які вказували шлях.
Він учений, спортсмен, письменник, поет, фотограф і художник; він командос, заступник прем’єр-міністра і пізніше міністр. Він терпеливий, добрий і лагідний; він благородний, милостивий, чарівний і різнобічний. Він твердий і непохитний проти чортів у людській подобі та джинів. Але все це нічого не говорить про нього. Буде краще сказати, що доктор Чамрон умів любити. Він справді любив той шлях, яким ішов.
Шлях Мустафи досі відкритий. Це шлях для пішоходів. Якщо бажаєте, ми можемо піти ним разом.
Notes
[
←1
]
Напевно, присвячується тому, що Мустафа любив соняшники. (Всі примітики в цій книзі належать перекладачу)
[
←2
]
Англійське видання.
[
←3
]
Сааді.
[
←4
]
Texas A&M University.
[
←5
]
Очевидно, історії 37-40, 42 і 78 розповідає дружина Мустафи.
[
←6
]
Посада прем’єр-міністра в Ірані була скасована в 1989.
[
←7
]
Арванд – річка на півдні Іраку та Ірану, починається від злиття річок Тигр і Євфрат, упадає в Перську затоку. В Іраці вживається арабська назва ріки Шатт аль-Араб.