По смерті Карузо його імпресаріо шукав, ким замінити великого співака. Вислухавши чергового кандидата, імпресаріо вигукнув:
— Ах, синьйоре, ви цілком могли б заступити покійного Енріке…
— Ви так гадаєте? — радіє той.
— …якби померли замість нього!
В одному з чисел французького журналу «Ілюстрасьон» з'явилося таке оголошення:
«Учитель музики шукає обдаровану подругу з метою можливого шлюбу. Беруться до уваги шанувальниці музики Бетховена. Прихильниць Гуно просять не турбуватися».
Другий баритон паризької опери посватався до доньки багатія.
— Не може бути й мови, — сказав батько. — Всі актори страшенні гульвіси.
Трапилось так, що нещасливий наречений замінив 152 хворого першого баритона в опері «Дон-Жуан». Багатій, котрий відвідав той спектакль, наступного дня сказав співакові:
— Можете одружитися з моєю донькою. У вас немає нічого спільного а Дон-Жуаном.
— Перед війною, — розповідає сучасний польський письменник Єжи Вальдорф, — я знав сноба, що дуже хотів прославитися як знавець музики. З цією метою він відвідував всілякі концерти, також і камерні, хоч і помирав на них з нудьги. Якось (саме виконували один з квартетів Бетховена) мені довелося сидіти поруч цього шанувальника мистецтва. Через деякий час він нахилився до мене й пошепки запитав:
— Чи правда що Бетховен написав 32 квартети?
— Ні,— відповідаю, — він написав 32 сонати для фортепіано, а квартетів — лише 16.
— О, це також забагато! — мимоволі прохопилося в мого сусіди»
Одна паризька газета опублікувала таке оголошення: «Дешево продаю абонемент на цикл концертів модерністської музики. Місця чудові: в партері, поруч із виходом».
Старий американський мільйонер нетерпеливився, поки його доньки одягнуться, щоб іти на симфонічний концерт. Врешті йому набридло чекати і він закричав:
— Скільки вам треба часу, щоб зібратися? Погляньте на мене: шматок вати у вуха — і я вже готовий!
В Англії за перевищення швидкості оштрафували водія, що виявився диригентом симфонічного оркестру. На суді маестро не без гумору переадресував звинувачення… Лістові!
— Певно, я мимоволі натискав на акселератор, пристосовуючи томи машини до швидкої частини Дванадцятої рапсодії, яку я саме тоді наспівував.
Після трансляції «Незакінченої симфонії» Шуберта диктор нью-йоркського радіо оголосив:
— Якби Шуберт знав про зміцнювальну дію пілюль фірми «Джексон», симфонія напевне була б закінчена.
Один французький співак на звороті платівки з записом свого репертуару видрукував різкий критичний відгук про себе.
Його трюк досяг меті: платівка розійшлась блискавично.
У Мілані проти знаменитого театру «Ла Скала» є тратторія, в якій протягом багатьох років збираються артисти, музиканти, знавці сцени. Тут під склом зберігається пляшка шампанського, призначена тому, хто зуміє послідовно і зрозуміло розповісти своїми словами зміст опери Верді «Трубадур», Пляшку було замуровано близько 100 років тому, вино міцніє, а «щасливця» все немає й немає.
Адміністрація одного канадського театру придумала принаду для глядачів. В афіші, що повідомляла про нову виставу опери Гуно «Фауст», найкрупнішим шрифтом були набрані слова: «В другому акті опери прядку Маргарити буде замінено на кравецьку машину найновішої системи з назвою фірми, виписаною вогняними літерами. Публіка почує кожне слово в уславленій баладі про короля Фульського, оскільки машина працює абсолютно безгучно».
У Нью-Йоркській філармонії, готуючи до показу «Мисливську симфонію» Леопольда Моцарта (батька Вольфганга-Амадея Моцарта), вирішили дотриматися вказівки, зробленої в партитурі самим композитором ще 1756 року. Леопольд Моцарт запропонував привести до зали, де вилежуватиметься цей твір, кілька собак, аби вони супроводжували музику гавканням. Американський диригент Томас Данн і справді найняв понад двадцять гончаків, щоб вони «ілюстрували» зміст симфонії.