— Лорд Азвер, з тобою бажає поговорити король.
Вона дбайливо допомогла йому встати, наче він раптом перетворився в глибокого старця. Проте проти її допомоги він не заперечував.
— Спасибі тобі, гаінба, — сказав він.
— Я ще не королева! — заперечила вона, сміючись.
— Ти будеш нею, — запевнив її Путівник.
Приплив був високий, як завжди в повний місяць, і «Дельфіну» довелося почекати, поки зійде вода, щоб пройти між сторожовими кручами. Тенар змогла висадитися в порту Гонт лише ближче до полудня, а потім їй ще довго довелося підніматися в гору, так що вже наближався вечір, коли вона пройшла по вулиці Ре Альбі і звернула на знайому стежку, що вела по краю кручі до дому.
Гед поливав капусту, яка, треба сказати, сильно підросла.
Помітивши її, він випростався і дивився, як вона йде до нього, як завжди, поглядом яструба, трохи насупившись.
— Ага! — тільки й сказав він.
— Ах, мій дорогий! — вигукнула Тенар і пробігла останні кілька кроків, поки він, ступивши їй назустріч, не підхопив її.
Ох як вона втомилася! І була страшно рада просто посидіти з Гедом на ганку, попиваючи відмінне вино, зроблене Спарком, дивлячись, як зоря ранньої осені з червоної стає золотистою, розливаючись над усім західним краєм неба.
— Як же мені все відразу тобі розповісти? — спантеличено запитала вона.
— А ти розповідай з останнього, — запропонував він.
— Добре. Я спробую. Вони хотіли, щоб я залишилася ще, але я заявила їм, що мені пора додому. Там ще відбулося засідання Ради, ну ти знаєш, Королівської. З приводу заручин. Буде чудове весілля, і нас запрошували, але навряд чи я туди поїду. Адже по-справжньому вони вже одружилися, коли були заручені Кільцем Ельфаран. Нашим з тобою кільцем!
Гед подивився на неї і посміхнувся — своєю широкою і дуже доброю посмішкою, якої, як вважала Тенар (хоча, можливо, вона була і не права) ніхто, крім неї, ніколи на його обличчі не бачив.
— Так? — підбадьорив він її. — А далі?
— Лебаннен прийшов і встав ось так, дивись: зліва від мене, а Сесеракх — справа. І всі ми стояли перед троном Морреда. І я високо підняла Кільце. У точності як коли ми привезли його в Хавнор, пам'ятаєш? Ще сонце тоді так яскраво світило… Лебаннен взяв Кільце і поцілував його і знову віддав мені. І я одягла його на руку принцеси, і воно легко так наділося, але ж Сесеракх — жінка досить крупна! Ох, тобі б подивитися на неї, Гед! Яка вона красуня, справжня левиця! Лебаннен зустрів нарешті гідну подругу… Ну і тут всі закричали. А потім почалися всякі свята і таке інше. І я змогла нарешті поїхати.
— Продовжуй.
— Від останнього?
— Так.
— Добре. А перед цим був Рок.
— Рок — це завжди непросто.
— Отож.
Вони помовчали, попиваючи червоне вино.
— Розкажи мені про Путівника.
Вона посміхнулася.
— Сесеракх назвала його Воїном. Вона сказала, що тільки справжній воїн може закохатися в дракона.
— Хто пішов за ним в суху країну — в ту ніч?
— Він, як і всі ми, пішов за Олдером.
— Ага? — сказав Гед з подивом і явним задоволенням.
— За Олдером пішли не лише Майстри. І Лебаннен, і Іріан…
— І Техану.
Вона промовчала.
— Вона вийшла з дому першою, — знову заговорила Тенар. — А коли вийшла я, її вже не було видно… — Вона знову довго мовчала. — А потім Азвер бачив її. На зорі. Вона була на крилах іншого вітру!
Запанувала мовчанка.
— І вони всі полетіли. Більше не залишилося драконів ні на Хавнорі, ні на західних островах. Онікс сказав: раз темна країна і всі, хто там перебували, знову возз'єдналися зі світом світла, то і дракони отримали назад своє царство.
— Отже, ми зруйнували наш світ, щоб зробити його цілим, — промовив Гед.
Вона кивнула. Вони знову довго мовчали, потім Тенар сказала дуже тихо:
— Путівник вірить, що Іріан повернеться в Гай, якщо він покличе її.
Гед нічого не сказав; вони знову помовчали, і раптом він вигукнув:
— Дивись он туди, Тенар!
Вона подивилася, куди він показував, — в затягнуту серпанком західну сторону морського простору.
— Якщо вона прилетить, то тільки звідти, — сказав Гед. — А якщо і не прилетить, то ми будемо знати, що вона там.
Тенар кивнула.
— Я знаю. — Її очі були повні сліз. — Лебаннен проспівав мені одну пісеньку, коли ми пливли на кораблі, повертаючись в Хавнор. — Співати вона не могла, і лише прошепотіла слова: «О радість моя! Лети, будь вільна!..»
Гед відвернувся і довго дивився на темний, порослий лісом схил гори.