Кейті лишила по собі шлейф солодких пахощів.
Розділ 9
1
Містер Едвардс вів свою сутенерську справу чітко і без зайвих емоцій. Він утримував дружину і двійко добре вихованих дітей у гарному будинку в чудовому районі Бостона. Його діти, обидва хлопчики, ще у ранньому дитинстві були записані до Гротона11.
Місіс Едвардс тримала будинок в ідеальному порядку й управляла прислугою. Зрозуміло, містеру Едвардсу нерідко доводилося виїжджати у справах, але йому вдавалося вести навдивовижу домашній спосіб життя, і він збував з родиною значно більше вечорів, ніж можна уявити. Він вів свою справу з умінням і акуратністю бухгалтера. Це був кремезний, могутній чоловік, який трохи набрав ваги під п’ятдесят років, проте залишався у напрочуд хорошій формі для тих часів, коли люди гладшали бодай щоб продемонструвати, що в них все йде успішно.
Містер Едвардс сам придумав свій бізнес — кругову мережу в маленьких містечках, недовге перебування кожної з дівчат, дисципліну, відсотки. Він знав, чого хоче, і практично не припускався помилок. Він ніколи не посилав своїх дівчат до великих міст. Умів упоратися з голодними констеблями у селах, але мав повагу до метикованих і ненажерливих поліцейських у великих містах. Ідеальним для нього було маленьке містечко з готелем під заставою, без жодних розваг, у якому конкурентами для нього були лише шлюбні дружини й випадкова неповнолітня повія. У цей час він мав десять груп. До своєї смерті у віці шістдесяти сімох років — він вдавився курячою кісткою — він мав групи з чотирьох дівчат у кожному з тридцяти трьох містечок Нової Англії. Він був не просто заможний — він був багатий; навіть сама його смерть стала символом успіху і процвітання.
У наші дні бордель як інституція до певної міри вимирає. Вчені висувають різноманітні причини. Одні твердять, що смертельного удару борделям завдав занепад моральності серед дівчат. Інші, більш ідеалістичні, вважають, що до знищення борделів призвів поліцейський нагляд небувалого розмаху. В останні дні дев’ятнадцятого століття і на початку двадцятого бордель був прийнятним закладом, який, щоправда, відкрито не обговорювався. Казали, що їхнє існування захищає порядних жінок. Нежонатий чоловік міг піти до одного з цих закладів, вивільнити там свою сексуальну енергію, яка його бентежила, і водночас зберегти загальноприйняте ставлення до цноти й чарівності жінок. У цьому була якась таємниця, проте у нашому суспільному мисленні можна знайти чимало загадкового.
Борделі варіювалися від палаців, набитих золотом й оксамитом, до найогидніших халуп, у яких так смерділо, що не витримала б і свиня. Час до часу виникали історії про те, як найманці цієї галузі викрадали й поневолювали молодих дівчат, і, ймовірно, багато з тих історій було правдою. Але більшість шльондр вливалася у цю професію через ледарство й дурість. У борделях вони ні за що не відповідали. Їх годували, одягали й доглядали, поки вони не старішали, а там їх викидали на вулицю. Такий кінець нікого не лякав. Поки ти молодий, у старість не віриш.
Подеколи до цієї професії долучалася розумна, спритна дівчина, але вона зазвичай влаштовувалася значно краще. Вона відкривала власне кубло, або з успіхом займалася шантажем, або одружувалася з багатим чоловіком. Існувало навіть спеціальне наймення для цих розумниць. Вони називалися пишним іменем куртизанка.
Містер Едвардс не мав проблем ані з добором дівчат, ані з управлінням ними. Якщо дівчина була недостатньо дурна, він її проганяв. Не потребував він і дуже гарненьких. Котрийсь із місцевих юнаків міг би закохатися у вродливу шльондру, і довелося б чорт знає скільки платити. Коли якась із дівчат вагітніла, вона мала вибір: або піти світ за очі, або зробити аборт у такий варварський спосіб, що мало хто виживав. Попри це, дівчата зазвичай обирали аборт.
Справи в містера Едвардса не завжди йшли гладко. І він мав свої труднощі. У часи, про які я розповідаю, його переслідували численні невдачі. Під час залізничної аварії загинули дві групи його дівчат, по чотири в кожній. Ще одна група вдарилася у релігію, коли пастор в одному містечку розпалився сам і розпалив своїми проповідями містян. Парафіяни, число яких зростало, мали покинути церкву і вийти в поля. І тоді, як це нерідко трапляється, пастор витяг свою потаємну козирну карту. Він проголосив дату кінця світу, й увесь округ поринув у каяття. Містер Едвардс приїхав у те містечко, витяг з валізи важкий арапник і безжально відлупцював дівчат; але замість отямитися, дівчата молили його шмагати їх і далі, щоб викорінити їхні уявні гріхи. Він здався з відразою, забрав у них одяг і повернувся до Бостона. Дівчата отримали свою частину слави, коли з’явилися голі на місце зібрання сповідатися і давати свідчення. Ось так містеру Едвардсу довелося опитувати і набирати собі дівчат десятками, замість знаходити їх по одній час до часу в різних місцях. Йому треба було створити три нові групи з нуля.