Вогнелап спостерігав. Він не знав Рудохвоста, однак почувався зворушеним, дивлячись на скорботу Клану.
Сіролап повернувся і знову став біля нього.
— Порохолап зажурився, — зауважив він.
— Порохолап?
— Учень Рудохвоста. Отой смугастий брунатний кіт. Цікаво, хто буде його новим наставником?
Вогнелап подивився на невеличкого кота, який припав біля Рудохвостового тіла, втупивши невидющий погляд у землю. За ним лежала провідниця Клану.
— І як довго Синьозірка сидітиме біля нього? — запитав Вогнелап.
— Мабуть, цілу ніч, — відповів Сіролап. — Рудохвіст був її помічником і воєводою уже багато-багато повень. Вона не зможе так швидко його відпустити. Він був одним з найкращих вояків. Не такий великий та сильний, як Тигрокіготь чи Левосерд, зате спритний і кмітливий.
Вогнелап глянув на Тигрокігтя, захоплюючись силою, яка нуртувала у його могутніх м’язах та широкій голові. На його масивному тілі були помітні сліди вояцького життя. Одне вухо було розірване навпіл, а перенісся перекреслював широкий шрам.
Зненацька Тигрокіготь підвівся і стиха підійшов до Круколапа. Плямолистка заходжувалася біля пораненого Тигрокігтевого учня, зубами і передніми лапами прикладаючи клубочки павутини до рани на його плечі.
Вогнелап схилився до Сіролапа і запитав:
— А що це робить Плямолистка?
— Зупиняє кровотечу. Рана, здається, серйозна. Та і Круколап неабияк злякався. Він завжди був нервовий, але щоб настільки — я ще його ніколи таким не бачив. Ходімо глянемо, чи він уже прокинувся.
Вони пройшли крізь ряди схилених у жалобі котів до місця, де лежав Круколап, і всілися на певній відстані, чекаючи, щоб Тигрокіготь закінчив говорити.
— Отож, Плямолистко, — впевненим нявкотом звернувся Тигрокіготь до плямистої кицьки. — Як він? Думаєш, ти можеш його врятувати? Я витратив чимало часу на його тренування. Не хотілося б, аби мої зусилля пропали марно у першій же битві.
Плямолистка відповіла, не відводячи очей від пораненого:
— Ага, шкода, якщо після усіх твоїх дорогоцінних тренувань він помре у першій же бійці?
— Він житиме? — наполягав Тигрокіготь.
— Звісно. Йому просто треба відпочити.
Тигрокіготь зітхнув і поглянув униз, на нерухому темну фігуру. Він штурхнув Круколапа передньою лапою.
— То вставай! Підводься!
Круколап не ворушився.
— Глянь, які довгі у нього пазурі! — прошипів Вогнелап.
— О, так! — натхненно відповів Сіролап. — Я б точно не хотів із ним битися.
— Не так швидко, Тигрокігтю, — Плямолистка поклала лапу на гострі пазурі Тигрокігтя і делікатно відсунула їх убік. — Цей новак має залишатися у повному спокої, аж доки не загоїться його рана. Ми ж не хочемо, щоб рана знову відкрилася, коли він гасатиме довкола, намагаючись тебе втішити. Облиш його.
Вогнелап збагнув, що йому перехопило подих, він усе чекав реакції Тигрокігтя. Йому здавалося, що небагато котів можуть наказувати таким воякам, як цей. Великий кіт остовпів і вже збирався заговорити, коли це Плямолистка лагідно додала:
— Навіть ти знаєш, що краще не сперечатися із медикицькою.
Очі Тигрокігтя зблиснули від слів маленької плямистої кицьки.
— Я б не наважився сперечатися з тобою, люба Плямолистко.
Промуркотівши це, він повернувся і вже збирався було йти, коли помітив Сіролапа і Вогнелапа.
— А хто це? — запитав він Сіролапа, височіючи над ними обома.
— Він наш новак, — нявкнув Сіролап.
— Він смердить кицюнею! — гарикнув вояк.
— Я був домашнім котом, — сміливо нявкнув Вогнелап, — але я збираюся тренуватися, щоб стати вояком.
Тигрокіготь глянув на нього з несподіваною цікавістю.
— О, так. Тепер пригадую. Синьозірка розповідала, що вона наткнулася на якусь заблукалу кицюню. То що, вона тебе випробовуватиме, так?
Вогнелап сидів струнко, йому хотілося вразити цього видатного вояка Клану.
— Саме так, — поважно нявкнув він.
Тигрокіготь зміряв його замисленим поглядом.
— Тоді я із цікавістю спостерігатиму за твоїми успіхами.
Вогнелап гордо випнув груди, коли Тигрокіготь повернувся і побрів геть:
— Як гадаєш, я йому сподобався?
— Не думаю, що хоч хтось із новаків йому подобається, — прошепотів Сіролап.
Круколап поворухнувся і нашорошив вуха.
— Він пішов? — пробурмотів новак.
— Хто, Тигрокіготь? — відповів Сіролап, підповзаючи ближче. — Так, пішов.