Вона знову підвела голову і почала розглядати зорі.
— Я дуже стурбована сьогоднішньою поразкою. Громовий Клан ще жодного разу не був розбитий на власній території, відколи я стала провідницею, — промурчала вона. — Настали скрутні часи для нашого Клану. Сезон новолисту вже закінчується, а кошенят народжується дедалі менше. Громовому Кланові потрібно більше воїнів, якщо нам судилося вижити.
— Але ж рік лише починається, — спокійно зауважила Плямолистка. — З’явиться більше кошенят, коли настане зеленлист.
Сіра кішка стенула широкими плечима.
— Можливо. Але підготовка молодих воїнів забирає багато часу. Якщо Громовий Клан хоче захистити свою територію, йому потрібні нові воїни якнайшвидше.
— Ти просиш Зоряний Клан про відповіді? — м’яко пронявчала Плямолистка, стежачи за поглядом Синьозірки і дивлячись на широку смугу зірок, що блищали на темному небі.
— У такі часи, як зараз, нам потрібна мудра порада стародавніх вояків. Чи промовляв до тебе Зоряний Клан? — запитала Синьозірка.
— Ні, уже кілька місяців, Синьозірко.
Раптово яскрава зірка впала над верхівками дерев. Хвіст Плямолистки здригнувся, а хутро на її спині настовбурчилося.
Синьозірка нашорошила вуха, але залишилася тихо сидіти, поки Плямолистка вдивлялася вгору.
За кілька секунд Плямолистка опустила голову й обернулася до Синьозірки.
— Це було повідомлення від Зоряного Клану, — промурчала вона. Її погляд став холодний. — Лише вогонь може врятувати наш Клан.
— Вогонь? — повторила Синьозірка. — Але всі без винятку Клани бояться вогню! Як він може нас врятувати?
Плямолистка похитала головою.
— Я не знаю, — визнала вона. — Але це знак, який мені вирішив подати Зоряний Клан.
Провідниця Громового Клану подивилася своїми блакитними очима на медикицьку.
— Ти ніколи раніше не помилялася, Плямолистко, — нявкнула вона. — Якщо Зоряний Клан дав знак, то так і має бути. Вогонь врятує наш Клан.
Розділ 1
Було дуже темно. Рудько відчував близьку присутність чогось. Молодий кіт оглядав густі чагарники узлісся. Місцина була незнайома, але якісь дивні нові аромати манили його все далі, глибше у тіні. Його живіт забуркотів, нагадуючи про голод. Він трошки розтулив щелепи, щоб теплі запахи лісу досягли нюхових залоз на його піднебінні. Затхлий запах перегною упереміш зі спокусливим ароматом маленької пухнастої тваринки.
Раптом повз нього промайнула сіра блискавиця. Рудько завмер, прислухаючись.
Хтось ховався серед листя менш ніж за два хвости від нього. Рудько знав, що це миша — чув швидкий-швидкий стукіт її маленького серця. Він ковтнув, тамуючи буркотіння в животі. Скоро він утамує і голод.
Рудько повільно припав до землі, приготувавшись до атаки. Він стояв проти вітру від миші.
Знав, що вона нічогісінько не підозрює. Востаннє перевіривши позицію своєї жертви, Рудько різко присів на задні лапи і стрибнув, здійнявши довкола себе вихор опалого листя.
Миша кинулася до сховку, до нори, виритої в землі. Але Рудько опинився там раніше. Він здійняв її в повітря, підчепивши безпомічну істоту своїми гострими гачкуватими пазурами, і, описавши лапою дугу, кинув на вкриту листям землю. Миша впала приголомшена, але жива. Вона спробувала втекти, але Рудько знову схопив її. Він ще раз підкинув мишу — цього разу вона відлетіла трохи далі. Миша змогла проповзти ще кілька мишачих кроків, перш ніж Рудько остаточно її наздогнав.
Раптом неподалік почувся рик. Рудько озирнувся — тим часом миша змогла виборсатися з його пазурів. Коли Рудько знову звернув на неї свою увагу, то побачив уже, як вона стрілою мчить серед сплутаного коріння.
Розлючений Рудько припинив полювання. Він бігав колами, його зелені очі палали — він мусить знайти джерело звуку, через яке втратив здобич. Звук повторювався дедалі частіше, став знайомим. Кіт примружив очі.
Ліс зник. Рудько лежав посеред спечної, задушливої кухні, згорнувшись клубочком на своєму ліжку. Сяйво місяця проникало крізь вікно, відкидаючи тіні на гладеньку тверду підлогу. Звук виявився лише шурхотінням твердих, сухих гранул корму, який насипали у миску. Допіру Рудько просто снив.
Піднявши голову, він сперся щокою на бильце ліжка. Нашийник неприємно натирав шию. Уві сні він відчував, як свіже повітря куйовдить його шерсть там, де її зазвичай притискав нашийник. Рудько перевернувся на спинку, досмаковуючи останні миті сну. Він досі ще відчував запах миші. Це вже втретє від повні йому снився такий сон, і щоразу миша втікала від його лапи.