— Це не для тебе, — прогарчав Тигрокіготь, відсуваючи щура геть. — Ти не приніс жодної здобичі. Твою частку з’їдять старійшини, принеси її їм.
Вогнелап поглянув на Синьозірку. Вона коротко кивнула:
— Роби, як він каже.
Вогнелап покірно підняв щура і відніс до Дрібновуха. Апетитний запах здобичі наповнив його ніздрі, більше за все він хотів стиснути її своїми сильними зубами. Він майже відчував, як її жива енергія переповнює його молоде тіло.
Контролюючи свої голодні інстинкти, Вогнелап поклав здобич перед сірим котом і чемно відступив. Він не очікував жодної подяки і не отримав її.
Тепер він радів, що пообідав рештками кролика, якого зловив для Жовтоіклої. До завтрашнього полювання він більше нічого не матиме на поживу.
Вогнелап повернувся до Сіролапа. Його друг уже з’їв свою частку і тепер лежав із Круколапом за лігвом новачків. Він витягнувся на боці, ритмічно вилизуючи передню лапу.
Сіролап побачив Вогнелапа і припинив умиватися.
— Синьозірка вже оголосила твоє покарання? — запитав він.
— Ще ні, — похмуро відповів Вогнелап.
Сіролап співчутливо примружив очі й промовчав.
Над галявиною пролунав клич Синьозірки:
— Нехай усі коти, що вже здатні зловити собі здобич, прийдуть на зібрання Клану.
Більшість вояків уже закінчили обідати і, як і Сіролап, приводили себе до ладу. Вони граційно підвелися і підійшли до Високого Каменя, де чекала Синьозірка.
— Ходімо, — нявкнув Сіролап і встав. Він повів Круколапа і Вогнелапа, протискаючись крізь натовп до кращого місця.
— Напевно, ви всі вже чули про полонянку, яку ми сьогодні привели, — почала Синьозірка. — Але є дещо, що вам потрібно знати.
Вона поглянула вниз на виснажену кішку, яка лежала прямо біля Високого Каменя.
— Ти мене чуєш звідти? — запитала Синьозірка.
— Я, може, і стара, але ще не глуха! — відрубала Жовтоікла.
Синьозірка не звернула уваги на ворожий тон полоненої і продовжила:
— Боюся, що я маю для вас дуже невтішні новини. Сьогодні я пройшлася з патрулем до територій Вітряного Клану. Повітря там просякло запахами Тіньового Клану, його вояки помітили майже кожне дерево. А ще ми не зустріли жодного кота з Вітряного Клану, хоча дійшли практично до їхнього табору.
Навколо панувала тиша. Вогнелап бачив спантеличення на обличчях котів Клану.
— Ти хочеш сказати, що Тіньовий Клан їх вигнав? — вагаючись, подав голос Дрібновух.
— Ми не можемо знати напевно, — нявкнула Синьозірка. — Точно лише те, що повсюди був запах Тіньового Клану. Ми також знайшли кров і хутро. Мабуть, там відбулася битва, хоча не було видно жодного тіла.
Вигук здивування пронісся над рядами. Вогнелап відчував, як навколо нього зростає напруження від шоку і люті. Ще ніколи один Клан не виганяв інший з його угідь.
— Як Вітряний Клан могли витіснити? — захрипіла Одноока. — Тіньовий Клан сильний, але Вітряного Клану більше. Вони жили у вишніх краях багато поколінь. Чому їх вигнали? — вона стривожено похитала головою, вуса її тремтіли.
— Я не можу відповісти на твої запитання, — нявкнула Синьозірка. — Усім відомо, що Тіньовий Клан нещодавно обрав нового провідника через загибель Зорещерба. Їхній новий провідник, Зорелом, не подав жодного загрозливого знаку, коли ми зустрілися на минулому Зборищі.
— Можливо, Жовтоікла знає відповідь? — кинув Темносмуг. — Зрештою, вона ж із Тіньового Клану!
— Я не зрадниця! Ніщо не змусить мене видати таємниці Тіньового Клану такому покидькові, як ти! — загарчала Жовтоікла, злісно зиркаючи на Темносмуга.
Коти Громового Клану подалися вперед, прищуливши вуха, примруживши очі й приготувавшись до бійки.
— Зупиніться! — гукнула Синьозірка.
Темносмуг негайно пригальмував, незважаючи на те, що Жовтоікла під’юджувала його своїми палаючими очима і лютим шипінням.
— Досить! — гаркнула Синьозірка. — Ця ситуація занадто серйозна, щоб ми тут зараз билися між собою. Громовий Клан повинен приготуватися. Від нинішнього сходу місяця вояки пересуватимуться у більших групах. Інші члени Клану залишатимуться поблизу табору. Патрулі оглядатимуть кордони частіше. Усі кошенята повинні залишатися в яслах.
Коти кивнули на знак згоди.
Синьозірка продовжила:
— Наша найбільша проблема — це нестача вояків. Тому ми пришвидшимо навчання для новачків. Вони повинні бути готовими боротися за наш Клан.
Вогнелап побачив, як Порохолап і Пісколапка обмінялися схвильованими поглядами. Сіролап захоплено дивився на Синьозірку. Круколап просто стурбовано перебирав лапами. Його широко розплющені очі виказували радше занепокоєння, ніж захват.