Заспаний Сіролап виліз із кубла.
— Синьозірка за мить підійде до тебе, Вогнелапе, — оголосив Тигрокіготь.
Ці слова відволікли Вогнелапа від його злості. Його перше тренування із Синьозіркою! Він аж здригнувся від захвату. А він думав, що його наставниця і досі ще оклигує від ран.
— Сіролапе, — продовжував говорити Тигрокіготь. — Ти можеш на тренуваннях приєднатися до моїх занять. Як гадаєш, Круколапе, ти достатньо оклигав для цього? — прогарчав він до свого новака. — Зрештою, ти ж пожалився цілою кропивою, поки ми всього-на-всього билися з тими щурами.
— Я в порядку, — нявкнув Круколап, дивлячись собі під ноги.
Сіролап із Круколапом пішли услід за воєводою до виходу з табору. Бредучи ялівцевим тунелем, Круколап дедалі більше і більше хнюпився.
Вогнелап сів і став чекати на Синьозірку. Вона не забарилася. Сіра королева вийшла зі свого кубла і рушила через галяву. Її шерсть усе ще була потріпана у тих місцях, де зяяли свіжі рани, але її впевнений крок не зраджував ані сліду болю.
— Ходімо, — покликала вона його.
Вогнелап здивовано помітив, що вона сама. Він ніде не бачив Темносмуга чи Довгохвоста. «Ось, — подумав він, відчувши, як до захвату додається ще й нетерпіння, — ось нагода розповісти Синьозірці про те, що він підслухав учора вночі».
Вона прямувала геть із табору через той же ялівцевий тунель. Вогнелап приєднався до неї і вирушив слідом.
— Твої охоронці приєднаються до нас? — нетерпляче запитав він.
Не озираючись, Синьозірка відповіла:
— Я наказала Темносмугу і Довгохвосту допомогти з ремонтом табору. Захищати оселю Клану — ось наше головне завдання.
Вогнелапове серцебиття пришвидшилося. Він збирався розповісти їй про Круколапа, як тільки вони вийдуть з табору.
Двоє котів рушили доріжкою до тренувального гаю. Стежину встеляло щойно опале золоте листя, яке похрускувало під їхніми лапами. Вогнелап гарячково обмірковував потрібні слова. Що він має сказати провідниці? Що Тигрокіготь замислив позбутися свого новака? І що він скаже, коли Синьозірка запитає: чому? Чи зможе він уголос вимовити, що підозрює Тигрокігтя в убивстві Рудохвоста? Навіть незважаючи на те, що у нього немає жодних доказів, окрім захопленої Круколапової оповідки на Зборищі?
Вони уже дісталися гаю, однак Вогнелап так і не заговорив. У гаю було порожньо.
— Я попросила Тигрокігтя сьогодні провести своє тренування в іншій частині лісу, — пояснила Синьозірка, ступаючи на середину гаю. — Я хочу зосередитися на твоїх бойових навичках, і я хочу, щоб ти теж на них зосередився, тобто ні на що не відволікався.
«Я мушу розповісти негайно, — думав Вогнелап. — Вона мусить дізнатися, в якій небезпеці Круколап, — з нетерпіння він випустив кігті. — Більше такої нагоди не буде…»
Краєм ока він вловив блискавичний рух. Просто перед його носом просвистів ніби маленький ураган сірого хутра, і Вогнелап запоров носом, бо хтось раптово збив його з передніх лап. Він знову підвівся і, озирнувшись, побачив Синьозірку, яка спокійно собі сиділа позаду нього.
— Мені вдалось привернути твою увагу? — прогарчала вона.
— Так, Синьозірко, пробач, — гарячково запевнив він, дивлячись у її очі.
— Так краще. Вогнелапе, ти з нами уже не одну повню. Я бачила, як ти б’єшся. Ти був швидкий проти щурів, ти був несамовитий проти Тіньового Клану. Ти перехитрував Сіролапа того дня, коли ми зустрілися; хитрощами й розумом ти переміг і Жовтоіклу, — вона зробила паузу, а тоді стишила голос до гучного шепоту. — Але одного дня ти зустрінеш суперника, який нічим не поступиться тобі у цих речах — він буде швидким, лютим і кмітливим. Моє завдання — підготувати тебе до цього дня.
Вогнелап кивнув, цілком захоплений її словами. Усі його почуття загострилися. Думки про Круколапа та Тигрокігтя зникли, натомість у нього ввійшли густі запахи і найменші шерехи лісу.
— Погляньмо, як ти б’єшся, — запропонувала Синьозірка. — Накинься на мене.
Вогнелап глянув на неї, оцінюючи, шукаючи найкращий спосіб розпочати. Синьозірка стояла десь за три кролі від нього. Вона була вдвічі більша, тож звичайне вимахування кігтями чи боротьба були б марнуванням зусиль. Але якби вдалося зробити достатньо потужний стрибок, щоб заскочити їй просто на спину, він зміг би вибити її з рівноваги. Синьозірка не відводила від нього пронизливого погляду своїх блакитних очей ні на мить. Вогнелап подався назад усім тілом, а тоді стрибнув.
Він намірявся приземлитися їй просто на плечі, але Синьозірка була готова. Вона миттю припала до землі, а щойно Вогнелап до неї долетів — перекотилася на спину. Тож, замість приземлитися на плечі, він виявив, що летить на її живіт. Вона спіймала його всіма чотирма лапами і легко пожбурила геть. Вогнелап відчув, що отак позбутися його їй було не важче, аніж якогось набридливого кошеняти. Він боляче вдарився об утрамбовану землю і ще якусь мить лежав, перш ніж підвестися на лапи.