— Вибач, — нявкнула Пісколапка, помітивши, як Вогнелап обнюхує місце для здобичі. — Ми з’їли двох останніх мишей.
Вогнелап знизав плечима. Він може й сам спіймати щось пізніше. Отож вирушив до новацького кубла. Сіролап уже був там — він сидів, прихилившись спиною до пня, зализуючи передню лапу.
— Де Круколап? — сівши на землю, запитав Вогнелап.
— Ще не повернувся із завдання, — відповів Сіролап. — Поглянь на це! — він простягнув свою лапу до друга. Вона вся кровила. — Тигрокіготь послав мене рибалити, а в потоці я наступив на гострий камінчик.
— Рана здається глибокою. Тобі варто показатися Плямолистці, нехай вона обробить, — порадив Вогнелап. — До речі, а де це Тигрокіготь із Круколапом?
— Гадки не маю, я в той час борсався по самісіньке пузо в холодній воді, — пробурмотів Сіролап.
Він підвівся і пошкутильгав до кубла Плямолистки.
Вогнелап зручно вмостився, втупивши погляд у вхід до табору, і став чекати Круколапа. Підслухавши минулої ночі розмову вояків, він усе не міг позбутися відчуття, що з його другом от-от станеться щось жахливе. Його серце завмерло, коли він побачив, як Тигрокіготь заходить до табору сам.
Він зачекав. Місяць уже піднявся високо. Круколап, звісно, мав би уже повернутися, хіба ні? Вогнелап пожалкував, що не поговорив із Синьозіркою, коли мав таку нагоду. Зараз же він бачив, як Темносмуг і Довгохвіст патрулюють біля її кубла, і йому, звісно, не дуже хотілося, щоб вони підслухали його розповідь.
Тигрокіготь приніс свіжину, якою поділився із Білоштормом біля входу до вояцького кубла.
Вогнелап збагнув, наскільки він зголоднів. Мабуть, йому варто було б піти і пополювати — можливо, він зустріне Круколапа десь поза табором. Поки він отак роздумував, що його робити, крізь вхід до табору, накульгуючи, увійшов Круколап. Вогнелап відчув невимовне полегшення, і не лише тому, що Круколап приніс чимало свіжини.
Новак пішов прямісінько до Вогнелапа і кинув усю свою здобич на землю.
— Тут вистачить для нас трьох! — гордо нявкнув він. — І смакуватиме просто неймовірно — це з угідь Тіньового Клану.
Вогнелапу на мить відняло мову:
— Ти полював на землях Тіньового Клану?
— Таке було завдання, — пояснив Круколап.
— Тигрокіготь вирядив тебе на полювання на ворожу землю! — Вогнелап заледве міг у таке повірити. — Ми мусимо сказати Синьозірці. Це було надто небезпечно!
Почувши про Синьозірку, Круколап похитав головою. Його очі здавалися затуманені страхом:
— Слухай, не роби з мухи слона, добре? — прошипів він. — Я вижив. Я навіть уполював дещо. Кінець історії.
— Цього разу ти вижив! — кинув Вогнелап.
— Тссс! Тигрокіготь спостерігає. Просто їж свою частку і мовчи, — відрізав Круколап.
Вогнелап знизав плечима і взяв шматок свіжини. Круколап їв похапцем, намагаючись уникати Вогнелапового погляду.
— Нам слід залишити щось для Сіролапа? — запитав він.
— Він пішов до Плямолистки, — з повним ротом проплямкав Вогнелап. — Він порізав лапу. Гадки не маю, коли повернеться.
— Ну, то залиш йому скільки захочеш, — відповів Круколап, голос його раптово зазвучав виснажено. — Я втомився і хочу спати, — він підвівся і зайшов до кубла.
Вогнелап стояв назовні, дивлячись, як решта табору готується до сну. Він повинен розповісти Круколапові, що він підслухав у лісі минулої ночі. Круколап має принаймні знати, у якій він небезпеці.
Тигрокіготь лежав поруч із Білоштормом, ділився з ним язиками, однак не зводив очей із новацького кубла. Вогнелап позіхнув, щоб показати Тигрокігтю, який він втомлений. Тоді підвівся і пішов за Круколапом досередини.
Круколап спав і, наскільки Вогнелап міг зрозуміти з посмикувань його лап і вусів, бачив сни. Судячи з того, що Круколап раз у раз нявчав і попискував, ті сни були не найприємніші. Зненацька чорний кіт зірвався на лапи, широко розплющивши очі від жаху. Його хутро стало дибки, а спина вигнулась дугою.
— Круколапе! — нявкнув Вогнелап. — Заспокойся. Ти у нашому кублі. Тут лише ми!
Круколап ошаліло оглянувся.
— Лише ми, — повторив Вогнелап.
Круколап кліпнув і, здається, упізнав друга. Він важко бехнувся на підстилку.
— Круколапе, — серйозно нявкнув Вогнелап. — Тобі слід дещо знати. Дещо, що я почув учора, коли виходив по дикий часник.
Погляд Круколапа був цілком відсутній, він усе ще тремтів від свого сну, але Вогнелап наполягав.
— Круколапе, я чув, як Тигрокіготь розповідає Темносмугу і Довгохвосту, ніби ти зрадив Громовий Клан. Він сказав, що ти вислизнув від нас під час подорожі до Уст Матері та сказав Тіньовому Клану, що табір незахищений.