— Ви мусите мені вірити, — прогарчала Жовтоікла. — Я повернуся.
Сіролап перевів погляд на Вогнелапа. Той кивнув. Жовтоікла прошмигнула повз двох новаків і зникла в кущах.
— Ми правильно вчинили? — запитав Сіролап.
— Не знаю, — визнав Вогнелап. — Якщо так, то ми герої, і кошенята врятовані. Якщо ні, то ми покійники.
Вогнелап помчав услід за патрулем через ожину, ялівець, кропиву. Слід неважко було знайти. Розлючені коти Громового Клану навіть не намагалися приховати свою присутність на землях Тіньового Клану.
Густе покривало хмар нарешті розвіялося. Понад верхівками дерев Срібносмуга перетинала нічне небо. Місяць уже сходив, але його холодне світло не могло проникнути крізь туман, що нависав у тінистому підліску.
Вогнелап зосередився на запахах попереду себе. Він відчував Білошторма. Принюхався знову.
Тигрокігтя з ними не було. Він кинувся навздогін і зупинився вже біля групи котів Громового Клану.
Вояки озирнулися і вирячилися на нього, їхнє хутро здибилось, а очі агресивно блищали. Серед них був Темносмуг, молода киця Мишошубка та юний вояк Вітрогон. Мишошубка була не єдиною кішкою в групі — з ними прийшла ще Верболоза.
— Вогнелапе! — прогарчав Білошторм. — Що це ти тут робиш?
Вогнелап перевів подих:
— Мене послала Синьозірка! — видихнув він. — Вона хотіла, щоб я знайшов Жовтоіклу, перш ніж…
— А! — перебив його Білошторм. — Синьозірка сказала, що я можу зустріти тут друга. Тепер ясно, що вона мала на увазі, — він замислено глянув на Вогнелапа.
— Тигрокіготь тут? — запитав Вогнелап, не без гордощів відчуваючи на собі їхні погляди.
Білошторм зацікавлено глянув на нього:
— Синьозірка наполягала, що він потрібен їй у таборі, аби захистити решту кошенят.
Вогнелап кивнув, відчуваючи полегшення. Тоді наполегливо нявкнув:
— Білошторме, потрібна твоя допомога. Я можу провести вас до кошенят. Сіролап уже чекає. Ми плануємо сьогодні їх урятувати. Ви з нами?
— Звісно ж, ми з вами! — у захваті замахали хвостами коти.
— Це означає, що нам доведеться проникнути в табір Тіньового Клану, — застеріг Вогнелап.
— Ти можеш провести нас туди? — палко запитав Вітрогон.
— Ні. Але Жовтоікла може. Вона пообіцяла привести на допомогу своїх старих союзників із табору.
Мишошубка глянула на нього і люто настовбурчила хвіст.
— Ти знайшов Жовтоіклу? — прошипіла вона.
— Я не розумію, — збентежено нявкнув Білошторм. — Ця зрадниця допоможе нам повернути кошенят, яких сама ж і викрала?
Вогнелап глибоко вдихнув, щоб заспокоїтись, а тоді з готовністю глянув у вічі Білоштормові:
— Жовтоікла не крала кошенят, — нявкнув він. — І не вона вбила Плямолистку. Вона хоче допомогти нам врятувати кошенят.
Білошторм глянув на нього, а тоді повільно кліпнув.
— Веди, Вогнелапе, — наказав він.
Сіролап чекав за ясеном, нервово намотуючи кола навкруги трухлявого пня. Побачивши гурт, що виринув з імли, він спинився і поворушив вусами на знак вітання.
— Чутно щось від Жовтоіклої? — запитав Вогнелап.
— Ще ні, — відповів Сіролап.
— Ну, ми не знаємо, чи далеко звідси до табору Тіньового Клану, — швиденько зауважив Вогнелап, відчуваючи, як напружується Білошторм позаду нього. — Ймовірно, вона вже повертається.
— Або гарненько собі ділиться язиками зі своїми товаришами з Тіньового Клану, поки ми тут, як дурні, чекаємо, щоб нас оточили, — нявкнув Сіролап.
Білошторм спостерігав за двома новаками і замислено ворушив вухами.
— Вогнелапе? — очікувально запитав він.
— Вона повернеться, — пообіцяв той.
— Гарно говориш, юний Вогнелапе, — Жовтоікла підкралася з-за ясена і сіла перед ними. — Ти не єдиний, хто вміє домовлятися з іншими, — нявкнула вона Вогнелапові. — Пригадуєш день, коли ми зустрілися? Тоді ти теж дивився не в той бік.
Ще троє Тіньових котів з’явилися з-поза дерева і спокійно повсідалися обабіч Жовтоіклої. Коти Громового Клану враз наїжачилися, готові до відсічі.
Обидва Клани мовчки сиділи один навпроти одного. Вогнелап нервово совався, не розуміючи, що робити далі. Коли це один із Тіньового Клану, сірий кіт, заговорив. Він мав довге худорляве тіло і тьмяне хутро.
— Ми прийшли, щоб допомогти, а не зашкодити. Ви прийшли по своїх кошенят — ми допоможемо вам їх звільнити.
— А що з цього вам? — обережно запитав Білошторм.
— Ми хочемо, щоб ви допомогли нам позбутися Зорелома. Він порушив вояцький кодекс, і Тіньовий Клан страждає.