Выбрать главу

Високоорганізоване складне виробництво не залишає людині свободи і знеособлює її в колективно виготовленому товарі. Поза роботою ж знімає з неї силу-силенну домашніх клопотів.

Канадська, власне кажучи, західна цивілізація матеріальний добробут зробила культом і, створивши надзвичайно розгалужену мережу різноманітного обслуговування людей, поступово перетворює їх на парникові створіння, що ціною втрати індивідуальності здобувають приємний затишок. Людина нервово вичерпується у вертикальних взаєминах. Домашній затишок стає для неї чимдалі миліший і дорожчий, дедалі слабшає потреба в горизонтальних неформальних зв’язках. Парниковий ефект ослаблює волю, і людина щораз менше схильна жертвувати своїм добробутом задля спільної справи. Цивілізація страшенно розширює обсяг знань, прилучає людину до всіх континентів і далеких космічних світів, але віддаляє її від рідних. Як можна про них думати, коли вони десь там далеко, а тут, у теплій хаті біля телевізора, так затишно й приємно?

Повстанці

Під час війни, з просуванням радянської армії на Захід, загроза потрапити до рук КДБ й НКВС зрушила зі своїх місць велику кількість різних людей, що мали якийсь зв’язок з німцями, з повстанським рухом і просто людей, що боялися більшовицької влади, і примусила тікати на Захід. Керівництво ОУН і повстанці та ця величезна маса політично активних людей склали другу хвилю політичної еміграції. Вони роз’їхалися по різних країнах Європи й Америки і створили різні організації і політичні партії, що повели широку політичну діяльність, спрямовану на захист прав України. Значення цієї діяльності особливо зростає з 60-х років, коли була налагоджена більш-менш систематична взаємодія націоналістичної еміграції з патріотичними силами в Україні за схемою: Україна витворює правозахисні й націоналістичні документи й передає еміграції, еміграція розмножує їх через газети і передає на радіо «Свобода» та інші західні радіостанції, ці радіостанції транслюють матеріали на Україну.

Взаємодія політичної діаспори з націоналістами України урізноманітнила її дії, збільшила вагу і роль у боротьбі супроти московської імперії і прискорила свободу України.

Організації

Керівництво й активісти національно-визвольного руху в Україні, які виїхали під час і після війни за межі України і розселилися в різних країнах, створили в них, в т.ч. і в Канаді, ОУН (а потім різні її напрями) та інші політичні й ветеранські організації. Вони разом з довоєнними організаціями та церквами підтримували український дух серед діаспори та емігрантів, протидіяли асиміляції і комуністичній пропаганді та поширювали правду про імперію зла і прагнення українського народу до національної свободи.

Керівники організацій були здібні й активні люди, і цілком зрозуміло, що вони й на наступних з’їздах (конгресах) були знову обрані до керівних органів. Минуло десяток років. Підросли й змужніли нові молоді люди, але старе керівництво завдяки розгалуженій мережі своїх людей не пропустило нову поросль до керівних органів. Не пропустило на другому, третьому конгресах. І тоді молоді люди, що відчували силу до керівництва, почали віддалятися від українських організацій і шукати місця для використання своїх здібностей у канадському середовищі.

Відплив здібних українців від українських організацій (а часом і від українства загалом) не налякав старе керівництво. Воно не пішло на ротацію кадрів. Не пішло ні через десять років після війни, ні через двадцять, не пішло, та й годі.

Сумна статистика швидкої асиміляції українців волала до них: не відганяйте здібних людей від себе, запровадьте в статуті ротацію керівних кадрів, поступіться, дайте молодим надію! Не почули! Створили собі затишні кубельця, вмостилися в них тепленько й сидять.